Луцій Анней Сенека - Моральні листи до Луцілія

у гирлі Нілу, неподалік від Александрії.

182

Після перемоги над римлянами в битві коло Канн (216 до н. е.) Ганнібал розмістив свої війська на зимовий відпочинок у Кампанії, що послабило їхній гарт, який вони виявили при здійсненні нечуваного до того часу переходу з Піренейського півострова в Італію через Альпи (218 до н. е.).

183

Літерн — прибережне місто в Кампанії. Туди після безпідставного звинувачення народними трибунами добровільно подався на вигнання Сципіон Африканський Старший, переможець Ганнібала у Другій Пунічній війні (див. лист LXXXVI).

184

Слово phēlētēs, що у єгиптян означало «злодій», «розбійник», вимовляється так само, як і philētēs — «той, хто кохає», «коханець».

185

Партенопея — давня назва Неаполя; Несіда — острівець між Путеолами і Неаполем.

186

Вергілій. «Енеїда», VI, 3 і III, 277.

187

Асіній Галл — політичний діяч, консул 8 р. до н. е., оратор. Одружився з Віпсанією, першою дружиною Тиберія, що стало причиною його ув’язнення. Помер голодною смертю у 33 р. н. е.

188

Сеян, Луцій Елій — найвпливовіший за часів Тиберія префект преторіанської гвардії. Користуючись повною довірою імператора, виношуючи честолюбні заміри, він спричинився до безлічі жертв, зокрема, отруїв сина Тиберія — Друза. Після викриття змови Сеяна було страчено.

189

Фавон — теплий західний вітер.

190

Крісп — приятель Сенеки. Будучи на вигнанні, письменник присвятив йому одну із своїх епіграм.

191

Йдеться про подібний до «мети» (тобто конічної форми стовпа, що його на поворотах об’їжджали колісниці в цирку) фонтан у Римі.

192

Віршований рядок із незбереженої поеми «Аргонавтика» Варрона Атацинського (І ст. до н. е.).

193

Сенека торкається започаткованої ще Есхілом («Семеро проти Фів», 570) однієї з найважливіших проблем моральної філософії — «бути і видаватися» (esse — videri).

194

Вергілій. «Енеїда», II, 726–729.

195

Голос, за уявленням стоїків, — це «вдарене повітря».

196

Борці перед змаганням змащували тіло олією, потім посипали його піском.

197

Йдеться про тунель завдовжки 700 кроків, який пролягав крізь пагорб по дорозі з Путеол до Неаполя.

198

У цьому дотепному спостереженні — натяк на контраст (темрява — світло), яким часто послуговувались античні поети. Найяскравіший приклад — у Горація (Оди, II, 13, 27): золотосяйний, лункий плектр, що ним Алкей б’є у струни своєї ліри, — на тлі мовчазної темряви підземного світу.

199

Схожі клопоти, працюючи з грецьким матеріалом, мав Лукрецій (пор. І, 136–137: «…ночі проводячи… В пошуках слів…»).

200

Вергілій. «Георгіки», III, 146–150.

201

Вергілій. «Енеїда», XII, 707–709.

202

Вергілій. «Енеїда», XI, 467.

203

Енній, Квінт (239—169 до н. е.) — видатний римський епічний поет, творець латинського гекзаметра; найзначніший його твір — історичний епос «Аннали». Акцій (II ст. до н. е.) — видатний римський трагік, твори якого збереглись у фрагментах.

204

В оригіналі essentia; у збережених творах Цицерона це слово не трапляється; натомість найчастіше зустрічається вираз natura.

205

Камінь через свою щільність — давній символ бездушності; пор. «Кам’яна душа» Г. Хоткевича (оксиморон).

206

Справжнє ім’я Платона (що дослівно означає «широкоплечий») — Аристокл.

207

Пор. у Вергілія (Буколіки, IX, 51): Omnia fers, aetas, animum quoque… — «Все берете ви, літа, навіть розум наш…»

208

Вергілій. «Енеїда», VI, 278–279.

209

Вергілій. «Енеїда», VI, 513–514.

210

Югер — римська одиниця земельної площі — ділянка, яку два воли зорюють протягом дня (приблизно 1/4 гектара).

211

Саллюстій, Гай Крісп (86—35 до н. е.) — римський історик. Ідеться про його твір «Змова Катіліни» (І, 1).

212

Сенека («Про блаженне життя», XVIII, 3) говорить про велике враження, яке справила на нього крайня вбогість, у якій жив Деметрій.

213

Йдеться про Гомера. Зокрема, — про вірші з «Іліади»: XIX, 229 та XXIV, 602.

214

Анней Серен — приятель Сенеки. Про нього згадує Тацит («Аннали», ХІІІ, 13).

215

Вергілій. «Енеїда», IV, 158–159.

216

Доволі широко про чотири причини (матерія — hyle; форма — eidos; рух — to kinoun і мета — telos) Аристотель говорить у другому розділі п’ятої книги «Метафізики».

217

«Дорифор» («Списоносець») та «Діадумен» («Юнак, що пов’язує голову переможною стрічкою») — статуї Поліклета (V ст. до н. е.).

218

Idea значить «видиво», тобто те, що сприймаємо зором (від idein — бачити, оглядати).

219

Сенека не цитує, а лише переказує Платона («Тімей», 29 е).

220

Тобто згідно із знаменитим висловом: «Пізнай себе самого — і ти пізнаєш усесвіт».

221

Вергілій. «Енеїда», V, 344.

222

Пор. у Горація (Сатири, І, 3, 33~34):

                               …та в його незугарному тілі

Рідкісний хист притаївсь, тут могутнього духу оселя.

223

Про душу як «частку небесного подиху» говорить і Горацій (Сатири, II, 2, 78–79).

224

Йдеться про Сципіона Еміліана Африканського Молодшого, який у 133 р. до н. е. після тривалої облоги здобув іспанське місто Нуманцію, чимало жителів якого, щоб не потрапити в полон, покінчили самогубством.

225

Фаларід — відомий своєю жорстокістю