Yana Letta - 2. Таємниця старого млина, Yana Letta

Істина, яку вже знав кіт

І цього разу Василь зрозумів, що йому вже не викрутитися.
Фермер важко зітхнув.
Він опустив плечі.
— Так. Це я знайшов ті гроші.
— Коли? — запитав Максим.
— Тиждень тому.
— Тобто ти весь цей час мовчав?! — вигукнув Тимко.
— А що, ви думаєте, я мав бігти до Буряка?!
— Ви думали, що ніхто не помітить? — запитала Соломія.

Василь знову зітхнув.
— Я не хотів красти. Я просто… знайшов їх.
— І що?
— Я не знав, що з ними робити.
Максим замислився.
— Але ж ти боявся, що ми щось дізнаємося. Саме тому ти намагався нас налякати.
Василь перем’явся з ноги на ногу.
— Я не хотів нічого поганого. Я просто… думав, що зможу це приховати.
— І ховав би далі, якби не Бублик, — сказав Іван, вказуючи на кота.

Бублик велично сів і почав вилизувати лапку.
Наче кажучи: "Я все знав, просто чекав, коли ви самі дійдете до цього."

Слідопити ще раз подивилися на Василя.
— Ми не будемо повідомляти Буряку, якщо ти сам усе повернеш, — сказав Максим.
— І зізнаєшся перед селянами, — додала Соломія.
— І перед бабою Марією.
Василь зблід.
— А можна без цього?
— Ні.

Він важко зітхнув.
— Ну добре. Але ви мені дорого обійшлися.
Максим посміхнувся.
— Не дорожче, ніж правда.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍