Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

— Контроль?! — запитання кепа стосувалося стану планети.

— Показники в нормі. Стабільність висока, — Хаурзен виводив найважливіші результати на прозору панель.

— Будемо сподіватися на удачу, — Барінгер опанував себе.

— Тридцять секунд! — навігатор голосно почав зворотний відлік до контакту безпілотників з атмосферою.

— Норде, розслабся, — обернувся до старого картографа Барінгер. — Ми нічим не ризикуємо. Проста перевірка на лояльність планети до нашої присутності.

Норд мовчав. Чоловік стежив за траєкторіями руху зондів і теж рахував секунди.

Минуло пів хвилини. Апарати занурилися у верхні шари. Час гальмувати. Швидкість стрімко падала, розігрів корпусів у межах норми, камери передавали чітку картинку, побічних шкідливих випромінювань не виявлено. Планета спала. Лише під час викидів карлика огорталася теплом, пробуджувалася та мала короткий проміжок часу для розмноження й зростання мохів. І так мільйони років, без найменшої перспективи розвитку. Заморожене життя.

— Капітане, давати команду на посадку? — пальці Хаурзена завмерли над панеллю.

— Нехай сідають. Ми їх втратимо, але заради чистоти експерименту… — Барінгер встиг висловити думку, як перший зонд огорнувся блакитним сяйвом і вибухнув.

— Що таке?! Звідки?! Доповідайте! — кеп вимагав звіту з диспетчерської.

Другий зонд повторив долю першого. Третій летів із запізненням. Його спробували врятувати, але різке гальмування спричинило руйнацію оболонки. Останній згорів за десять секунд.

Науковці доповіли, що на певній висоті по курсу безпілотників утворилася високоенергетична лінза, котра й спричинила загибель зондів.

Кеп стискав кулаки, очі дивилися на порожній екран, думки переплелися щільним клубком і заплутувалися дедалі більше:

— Ми програли, — погляд кепа шукав Норда, але той зник з навігаторської, уникнувши зайвої суперечки з командиром. Він буде проти, тому доведеться повторити втечу. Картограф подумки прорахував найкоротший маршрут до ангара, повідомивши Нільса Горіна, що відпочиватиме в каюті.

Швидкісна пневмокапсула сковзнула спіральним тунелем у надра зорельота. Картограф згадував Трола Вегера. Врешті-решт командор погано скінчив, свідомо риючи собі могилу. Маніпуляція людьми, вбивства відлилися важкою смертю-спокутою. Мріючи стати імператором, Трол перебував у світі злих ілюзій, отруював життя підлеглих, плавав у океані солодких навіювань руйнівника. Слабким виявився командор, а шкоди заподіяв багато, ледь не зануривши цивілізацію в регресивний спад. Досить думати про поганця. Норд раптом розсердився на себе. От згорить в атмосфері й не буде в нього ні нових обріїв пізнання, ні нових світів. Бути антиподом Вегеру нормально, але як пояснити це Хмарі? Тільки наживо перевірити бажаним гостем прийшов, чи ворогом.

Ангар зустрів Норда прохолодою, легкими запахами розігрітого металу й синтетичних мастил. Освітлення ввімкнуте в дальньому кінці, де техніки робили профілактичний огляд потужним геологічним андроїдам. Ті кубічні монстри сягали двадцятиметрової висоти. Озброєні бурами, лазерами, захищені електромагнітними щитами, вони могли не лише свердлувати скелі, але й боронитися в разі нападу.

Техніки були надто зайняті, аби слідкувати за ангаром.

Норд Зейн, не бажаючи бути поміченим, тінню прокрався вздовж стелажів, оминаючи допоміжних ботів і контейнери з вузлами різних механізмів. Дорогою траплялися розібрані підіймачі, столи з розкладеними інструментами, розподільчі енергощити. Окремо стояли підготовлені пілотовані зонди. Норд їх бачив, проте спершу треба розжитися скафандром. Без нього навігаційна система відмовиться запускатися, і зонд не зрушить з місця.

Обладунки ремонтників зберігалися в нішах. З часів четвертої зоряної мало що помінялося, тому картографу легко знайти потрібну нішу, акуратно підняти пластиковий ролет і влізти в громіздкий, зате абсолютно надійний скафандр.

Норд запустив стандартну перевірку обладнання. Рівень кисню, зв’язок, герметизація, активна речовина для руху в космосі, абсорбент фізіологічних відходів організму. Все в нормі й не потребує корегування.

Картограф ступав обережно, аби не зачепити по дорозі шлейфи кабелів. Норду вдалося пробратися до найближчого літального апарату. Один крок, і чоловік вільний.

В цей час з-під корпусу виринув старший технік Рен Карт. На широкому темному обличчі одразу намалювалася насторожена зацікавленість:

— Хто це в нас тут? Куди зібрався?

Норд підняв скло шолома:

— Сподіваюся, впізнав?

— Картограф Норд Зейн. Куди це ти?

— Прогулятися космосом. Хочеться розім’ятися, минуле згадати.

— Несанкціоновані польоти заборонені. Я зв’яжуся з навігатором.

— Спершу подумай гарно.

Старший технік підозріло зиркав на картографа.

— Ти в курсі щодо зондів? — Норд був при силі й міг скрутити Карта, як колись зробив це з нахабним техніком «Магеллана». Хотілося розійтися мирно. Історія повторювалася з певними варіаціями.

— Згоріли, — технік доповідь відклав.