Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Вовк гарчав, наближаючись до Анабелль.

–Я тебе не боюся, шавко! – рявкнула вона й ударила вовка ніжкою від стільця. Вовк розвіявся ніби дим, Анабелль кинула ніжку від стільця і втупилася у вікно.

–Залишилося розправитися з рештою.

– Якщо дозволити Едріану здатися страху, що трапиться? Він зникне? Або стане частиною Похмурого Лісу? – припустив Кес.

–Як ти можеш? – крикнула Майя.

–Ей, не відволікайся. Шукай амулет.– застерегла Анабелль.

Майя повернулася до пошуків фото, Пі–Джей підійшов до вікна, ставши поруч з Анабелль.

–Не схоже це на галюцинацію лісу. Едріана давно мучить цей кошмар.– підсумував Пі–Джей.

–Анабелль! – крикнула Майя.

–Так?

–Це амулет Вовчої зграї. – відповіла вона.– Це символ найміцнішої дружби, непорушних уз магів.

–Так, але притаманна така дружба, як ти вже сказала, тільки магам. А ми, як відомо... людинки. – відповів Пі–Джей, знизуючи плечима.

–Почекайте, а як же твоє: лицар пера, правдиві фарби, золота пачка і геній маячні? Це тобі не магія? Адже ми повернулися сюди, використавши сили. – відповіла Анабелль. – Я думала...Що не маю сил… – вона запнулася.

Кес поклав руку на її плече.

–Напевно, все–таки маєш.– хитнув головою він.

Пі–Джей і Майя переглянулися.

–То, ми маги? – запитала Анабелль.

–Якщо ми здатні на дружні зв'язки...–Майя залилася фарбою.

–То? – підняв брови Пі–Джей.

–То можемо мати й половину? – продовжила вона.

–Що таке половина? – хором запитали друзі.

–Це істинне кохання мага. – червоніючи відповіла Майя. – Воно одне в житті буває. Половини іншої бути не може. З нею маг може досягти піку своєї сили, а без нього ослабнути.

–Це ти теж із книжки дізналася? – запитав Пі–Джей.

–Я просто відкрила розділ стосунків магів. – знизала плечима Майя. – Перші у списку це узи половин, одразу після них "вовча зграя", потім узи хрещеника і хрещеного...

–Тоді, ми однозначно маємо допомогти Едріану. – сказала Анабелль. – Якщо ми об'єдналися такими узами, значить він воістину наш друг. Поза часом.

–До речі про час: вони ось–ось зникнуть.– сказав Пі–Джей, виходячи назовні.

Старі версії друзів попадали на землю без свідомості, а потім випарувалися, якраз, коли нові підтягнулися до Едріана.  Хлопець лежав на землі, корчачись під фантомним вовком із червоними очима, що нависав над ним.

– Забирайся! – крикнула Анабелль, стрибнувши на вовка.

Пі–Джей і Кес підняли Едріана на ноги.

–Ти теж їх бачиш? – запитав Кес, дивлячись на чотирьох вовків, які вискалилися.

–Здається, прийшовши сюди добровільно ми зробити зграю видимою і для нас самих.– задумався Пі–Джей.

–Навіщо ви це робите? Адже вони вб'ють і вас теж. – тремтячим голосом запитав Едріан.

–Ми врятуємо тебе.– сказав Пі–Джей.

–Але... навіщо?

–Тому що ти наш друг.– відповіла Анабелль і взяла його за руку. Кес узяв її за іншу руку. Пі–Джей схопив Едріана за протилежну руку і Майя так само вклала свою долоню в руку Пі–Джея. Вовки зупинилися і втупилися на них.

–Він наш друг. – повторила Майя.

–Ми – вовча зграя.– сказав Кес.

–Вам його не дістати.– сказала Анабелль.

Вовки продовжували йти на друзів.

–Зупинись, ЕйБі. Не нароби лиха.– сказала Анабелль, уважно дивлячись на одного з вовків.– Він – наш друг. Ви нас не чіпатимете. Ми вас не боїмося.

–ЕйБі?– прошепотів Кес.–Ти ж не думаєш, що це…

–Саме так.–кивнула Анабелль.–Дивись.

Гарячий вітер закрутився між вовками і людьми, раптово, замість вовків перед друзями опинилися вони, тільки набагато старші.

–Едріане. – почала інша Анабелль, у її довгому світлому волоссі пробивалося одне сиве пасмо. – Пробач нам. Ми б нізащо не заподіяли вам шкоди... – піднявши руки у вибачливому жесті, сказала вона. – Ми просто... намагаємося знайти нашого Едріана.

–Що з ним сталося? – запитав Пі–Джей.

–Він потрапив у пастку між петлями, і нам його без вас ніяк не витягти... – Анабелль–старша лагідно втупилася на фантомного вовка.

–Петлю? – не зрозумів Едріан.

–Часову петлю.– відповів Пі–Джей старший, пильно дивлячись в очі своїй молодій версії.

–Так той вовк... це я? – здивувався Едріан.

Анабелль кивнула.

–Чому ж я такий страшний? – запитав він.

–Він загублений і наляканий, намагається вибратися. Ми шукали його по всьому світу, але навіть подумати не могли, що він переслідує тебе.– знизала плечима Майя.