Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Врешті-решт, коли отець-інквізитор прочитав усі належні молитви, настав час завершальної дії. Він дістав з-за халяви чобота ніж і полоснув їм ліву долоню. Кров сочилася неохоче — далися взнаки рана і виснаження останніх днів. Але було достатньо й однієї краплі. Піднісши руку до лоба жінки, він залишив на спітнілій шкірі червону мітку. Потім підійшов лікар. Діставши стилет, той вивіреним рухом увігнав лезо між ребер колишньої правительки, пробивши серце та нарешті припинивши її страждання.

Паладин, що спостерігав за цим, не викрив своїх почуттів жодним рухом.

Має бути лише одна Імператриця.

***

Повелителі спостерігали за тим, як до містких грудних кліток двох кістяних драконів завантажувались підняті Суртазом зомбі та скелети Мольтара, яких той пригнав трохи згодом. 

Тільки Сандро та Охтар, відійшовши від решти некромантів, обговорювали проблему, яку поки що не хотіли виносити на загал.

— Артефакти справні, але чомусь ні тобі, ні мені не підкорюються, — підсумував одинадцятий Повелитель.

— Можливо, через сутність Джерела, — припустив Сандро.

— Це можна було би сказати про корону і посох, — Охтар задумливо похитав головою, — але решту артефактів я створював без прив'язки до Джерела. Вони здатні підживлюватися енергією носія, хоч це й украй ризиковано для нього, але все ж... Таке враження, що артефакти нас просто не відчувають.

— Селар сказав мені... — пригадав перший Повелитель, — що ми зараз за своєю сутністю — викликані істоти. І попередив, що нам слід остерігатися всіх, хто володіє магією вигнання.

— Тобто майже всіх магів і, можливо, ще й інквізиторів.

— Саме так, — кивнув Сандро. — Але я маю на увазі інше. Чи не могла зміна саме нашої природи зробити нас... непридатними для використання Вбрання Смерті?

— Можливо й так. Я колись чув, що ті ж ракшаси та джини не здатні користуватися артефактами нашого світу. Не те щоб вони цього потребували, але... Сам факт. І якщо відштовхуватися від цього, то виходить, що серед нас є лише один Повелитель, якого це не стосується.

— Так. Суртаз.

— Зараз я озвучу думку, з якою багато хто буде згоден...

— Я знаю, — Сандро зітхнув, — він надто недосвідчений. Але схоже, що іншого виходу у нас просто немає.