Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Глава 84. Збори завершено

— Це... несподівано, — Шид-Аттар розгублено подивився на Сандро. — Я ще можу зрозуміти, чому ти не довірив артефакти мені, — третій Повелитель супроводив свої слова уїдливою посмішкою, — але чому не Васкаедр? Не Дерцкан або Охтар? Нічого особистого, Суртазе, але навіть від Мольтара у Вбранні Смерті користі напевно буде більше.

— Вважатиму це компліментом, — пирхнув десятий Повелитель.

— І все-таки? Чому саме Суртаз? — не вгавав некромант.

— Тому що він — єдиний з нас, хто належить цьому світу, — пояснив Сандро. — Ми з Охтаром вже перевірили — артефакти на нас не реагують взагалі. Найімовірніша причина цього — те, що ми — наче викликані істоти, тобто — енергія, яка набула осяжної форми. Як джини чи ракшаси. Здається, я вже згадував це, коли переказував слова мого брата. Саме тому ми не відчуваємо холоду, голоду, спраги та не потребуємо відпочинку.

— Але ж ми можемо спробувати переселити когось із нас до іншого тіла, — задумливо промовив Шид-Аттар, після чого саркастично додав: — Яке належить цьому світу.

— Можна спробувати, — Дерцкан на кілька хвилин замислився, — але слід бути готовими до того, що з першого разу може не вийти. І наслідки цього будуть непередбачуваними.

— Мольтаре, підеш добровольцем? — третій Повелитель променисто усміхнувся до десятого, — зроблю тобі ласку і поступлюся цим почесним місцем… Сам розумієш, невідомо, як на чистоту експерименту вплине принесена мною клятва...

— Зараз не час для експериментів, — вагомо промовив Сандро. — Принаймні, поки у нас є хоча би одна безпечніша альтернатива.

— І все ж, я хотів би особисто переконатися в неможливості підкорити артефакти, — втрутився Селенор, який до цього лише мовчки прислухався до розмови. — Не через недовіру, — холодно усміхнувся він, — просто цікаво порівняти відчуття. Корона та посох мене і в минулому не відразу визнали.

— Час ще є, — знизав плечима перший Повелитель. — Порівнюй, якщо хочеш.

— Сандро, скажи мені, — задумливо протягнув Васкаедр, проводжаючи поглядом ельфа. — Якщо ми стали... так би мовити, сутностями — то виходить, що речі також є частиною нашого втілення? Одяг, зброя...

— Думаю, що так.

— Чудово, — з цими словами п'ятий Повелитель розвернувся і пішов геть.

— І… що це було? — Сандро перевів погляд на загадково усміхненого Шид-Аттара.

— Один з інквізиторів втік з його косою в тілі, — охоче пояснив той. — Схоже, ти подав йому ідею, як можна повернути зброю ще до відвідин монастиря...

***

Лірент здригнувся від шереху, що пролунав за його спиною. Зовсім як у кошмарі, що наснився йому тієї ночі, коли до монастиря принесли ледь живого отця-інквізитора. Витягнутий з його плеча клинок за формою леза та його посадкою на рукояті нагадував трохи розігнуту коротку косу. Скориставшись метушнею та заклопотаністю братів-інквізиторів, чернець знайшов час, щоб без сторонніх очей вивчити знахідку уважніше.

Зброя була старою і часто використовувалася — про це свідчила нерівномірна гладкість потемнілого держака і безліч застарілих подряпин на лезі. Але при цьому її вочевидь доглядали — ні тріщин у дереві, ні щербин на металі. Попри очікування, на лезі не було отрути, принаймні перевірка на більшість відомих Ліренту отруйних речовин нічого не дала. Однак зачарованою ця зброя була напевно. Від погляду на матове лезо, тавроване проклятими вугластими символами, ставало боляче очам. Про чистоту своєї душі чернець не турбувався — життя отця-інквізитора зараз було важливішим.

Шурхіт за спиною Лірента повторився. Він насторожено обернувся, але нікого не побачив. Руки зрадливо затремтіли. Прикусивши губу до болю, чернець нагадав собі, що отцю-інквізитору необхідна допомога, і щоб її надати — йому потрібен ясний розум. І що освячена територія монастиря — це останнє місце, куди зможе дістатися демонічна орда, що лютує за міськими стінами. Паніка швидко відступила, змінившись холодною зосередженістю.

Підготувавши необхідні для чергової перевірки реактиви, Лірент попрямував до столу, що стояв позаду нього. Саме на ньому, в оточенні священних символів Світла, в центрі окресленого священною кров'ю кола, лежала коса.

Повинна була лежати.

Коса зникла.

***

Спостерігаючи за тим, як Васкаедр накладає щити на грудні клітки кістяних драконів, Суртаз мимоволі прислухався до своїх відчуттів. Вбрання Смерті поводилося дещо інакше, ніж першого й останнього разу, коли він вдягав його задля підкорення.

Артефакти одразу його визнали, і ліч помітив полегшення, що на мить промайнуло на обличчі Сандро в той момент. Виходило, що перший Повелитель до останнього сумнівався. У глибині душі Суртаз визнавав прикру обґрунтованість цих сумнівів. Причин їм було безліч — від недосвідченості тринадцятого Повелителя до перебування його душі в тілі інквізитора.

Насторожувало те, що Вбрання Смерті не забрало у Суртаза стільки сил, скільки б мало — за старою пам'яттю. Втім, оцінивши свої відчуття та зрозумівши, що артефакти таки працюють і йому підкоряються, тринадцятий Повелитель швидко заспокоївся. Можливо, справа була в тому, що тепер він не тягнув енергію з Джерела, а сам став його частиною, отримавши доступ не до слабкого струмка, а до повноводного озера сили.

Розібравшись із Вбранням Смерті, тринадцятий Повелитель плавно підлетів до п'ятого, що нарешті закінчив свою роботу.

— Гадаєш, нас швидко помітять і спробують збити? — голос Суртаза з-за кістяної маски лунав приглушено.

— Помітять нас напевно швидко. Таких громадин важко не побачити, ще й з огляду на відсвіт демонічних розломів…

Васкаедр хмикнув і, відійшовши на кілька кроків, критично оглянув покірно завмерлу масу плоті та кісток всередині кістяних кліток, прикрих з усіх боків магічними щитами. Ліч сприймав бар'єр навколо драконів, як примарне марево, що за виглядом нагадувало розпечене повітря, яке піднімається від землі в спекотний полудень.

— Чи намагатимуться збити? Залежить від... — бойовий некромант скривився, підправляючи щит, що трохи змістився убік, — союзників. Якщо їм на допомогу таки прийшли маги, може нам буде непереливки... Та загалом це скоріше для того, щоб ніхто з наших живчиків не вивалився дорогою, — усміхнувся ер'єт-тасс.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍