Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Глава 83. Обов'язок

Коронація молодої Імператриці проходила поспіхом і в присутності настільки малої кількості свідків, що це вважалося б обурливим за інших обставин. Але поточні умови не сприяли тривалій і пишній церемонії. Через розрізнені, але раптові та численні напади демонів майбутня правителька прибула до тронної зали з чималим запізненням, коли сонце в багряному небі вже схилилося до заходу.

Після благословення Вайата на голову жінки обережно опустили масивну корону,  разом з цим позбавивши її власного імені та оголосивши Імператрицею — так свого часу було і з її матір'ю, і зі всіма поколіннями її попередниць. Далі потягнулася низка формальностей і урочистих клятв — марна трата часу на думку отця-інквізитора, але дозволу піти з цього свята марнославства йому ніхто не давав.

Мартіолус, блідий, згорблений і помітно кульгавий, безмовною тінню був присутній на церемонії. Вайат раз у раз помічав спрямовані на архімага неприязні погляди паладинів. Це інтригувало, але розбиратися в тому, що відбувається, в отця-інквізитора просто не було сил. Поранена ключиця боліла майже постійно, попри всі ті відвари, якими перед виїздом з монастиря напоїв його Лірент. Лезо коси витягли з рани, поки він був непритомний, і воно напевно було отруєним або зачаклованим. Такий висновок зробив він, відчуваючи, як біль стікає від ключиці вниз, пускає коріння в грудях і поступово дістається до самого серця. Після повернення до монастиря йому слід буде оглянути цю зброю уважніше.

Але не слабкість та біль турбували Вайата. Ці відчуття неминуче супроводжували життя інквізитора і були йому звичними. Куди неприємнішим виявилося вимушене очікування тоді, коли там, за межами захисного кільця стін королівського палацу, билися і гинули його нечисленні брати. Отець-інквізитор всію душею тягнувся туди, де його справжнє місце. І тому новина про те, що його кличуть до смертного одра Імператриці-матері, він сприйняв, як належить справжньому воїну світла — з внутрішньою люттю та зовнішньою смиренністю.

Вайат беріг сили та намагався рухатися не надто різко, тому не поспішав, розмірено крокуючи порожніми та неприродно тихими замковими коридорами у бік покоїв Імператриці. Дорогою він розмірковував про те, скільки отців-інквізиторів ходило цим шляхом протягом століть існування столиці. Що їх приводило сюди? Про що вони думали? Ковзаючи поглядом по кам'яних стінах, прикрашених різнокольоровими гербовими полотнами, Вайат мимоволі затримався біля старовинного гобелена, що зображував битву з некромантами. Його захопила робота невідомої майстрині, що спромоглася настільки достовірно передати всі деталі.

У літописах Братства Світла збереглися записи про ту битву. Величезна армія нежиті під керівництвом свого проклятого володаря, на ім'я Кронвелл, раптовим потужним ударом майже знищила столицю. Імперію тоді врятувала віра. Інквізитор, чийого імені Вайат, на власний сором, згадати не зміг, звернувся до Світла і був почутий. Його люта, чиста і непохитна віра втілилася в прекрасному і грізному ангелі з червоними, ніби окропленими кров'ю, крилами. Явлення Втіленого Світла поклало край існуванню армії нежиті разом із її повелителем.

Придивившись до інквізитора, що стояв навколішки, і за чиєю спиною розправив свої криваво-червоні крила величний ангел, Вайат несподівано виявив, наскільки його обличчя схоже на Ірілатуса. Не повіривши своїм очам, отець-інквізитор повільно моргнув. Схожість зникла. Просто здалося. Відчувши швидкоплинний смуток, Вайат зітхнув і перевів погляд на багато прикрашені двері до покоїв Імператриці — всупереч очікуванням, позбавлених будь-якої охорони. Але варто було йому наблизитись, як стулка відкрилася, на порозі показався паладин — й одразу відійшов вбік, поступаючись Вайату дорогою.

У покоях Імператриці було темно й задушливо. Пахло кров'ю. Паладин тихо зачинив двері та застиг нерухомою статуєю поруч із ширмою. Єдиним звуком, що порушував тишу кімнати, було нерівне, хрипке й клекотливе дихання, що долинало з-за цієї тонкої полотняної завіси. Звідти ж пробивався приглушений відсвіт вогню, мабуть, догорав камін. Зітхнувши, отець-інквізитор попрямував до освітленої ділянки. Яким би неприємним не був цей обов'язок, він мав його виконати.

За ширмою стояло ліжко.

— Пані, перепрошую за очікування, — тихо промовив Вайат, зосереджено дивлячись на край візерунчастої ковдри. Вона звисала майже до підлоги та ховала під собою нерухоме тіло на ложі. — Ваша донька зійшла на престол, і я мав бути при цьому присутнім.

— Вона вас не чує, отче-інквізиторе.

Купа зім'ятої тканини, помічена Вайатом краєм ока в узголів'ї ліжка, раптово ожила і набула обрисів кремезної чоловічої фігури. За сріблясто-блакитним вбранням отець-інквізитор розпізнав у незнайомці придворного лікаря. А потім знову перевів погляд на нерухому Імператрицю.

Вкрита до пояса, груди — туго перебинтовані, і на світлій тканині видніються свіжі криваві плями. Вкрита шрамами шкіра здавалася сірувато-блідою, навіть синюшною, у слабких відсвітах майже згаслого каміна. На губах з кожним клекотливим видихом пузирилась темна піна.

— Що сталося? — запитав Вайат, втім, вже здогадавшись про можливу відповідь.

— Ви не знаєте? — здавалося, лікар здивувався. — Пані з почтом потрапила до засідки. Демони влаштували пастку. Якби не захист і допомога радника Мартіолуса, вона би не дісталася столиці живою.

— Не надто їй цей захист допоміг… — процідив отець-інквізитор.

— Проте вона дожила до вашого прибуття. А це означає, що ми можемо бути спокійними за її душу, адже вона не дістанеться демонічним виродкам.

Вайат лише невиразно хитнув головою, адже надто втомився для того, щоб сперечатися. Хай що там сталося насправді, результат цього він може спостерігати на власні очі. 

Він опустився навколішки перед ложем і, торкнувшись долоні Імператриці, почав читати відхідні молитви з проханнями очистити цю душу і дозволити їй стати частинкою Світла. Дія, що раніше викликала душевний трепет, останнім часом стала звичною до рутинності. Усвідомлення цього обпалило серце Вайата болем, хоча, можливо, це просто знову озвалося отримане поранення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍