Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

Тінь сумної усмішки промайнула на обличчі радника.

— Я простежу за поповненням запасів сульфетуму, перш ніж надіслати відповідь Імператриці, — він шанобливо вклонився і, після ледве помітного кивка у відповідь, покинув обсерваторію.

Селар продовжив спостерігати за червоною загравою на горизонті, але думки його перенеслися в далеке минуле. Перша Імперія була розважливою та цілеспрямованою жінкою. У боротьбі за престол вона потребувала допомоги чарівників не менше, ніж самі маги — підтримки її армії під час війни з ельфами.

От тільки жодної магічної клятви він тоді не давав.

Існував тільки договір про взаємодопомогу. Два стародавні сувої, один з яких досі зберігався в особистій бібліотеці короля, а другий — десь в імперській столиці. На підставі цього договору Сонцеград і поселення, що пізніше з'явилися навколо нього, увійшли до складу Імперії на правах місцевого самоврядування. От тільки з плином років кожна наступна Імператриця все вільніше трактувала умови, колись підписані королем-магом Сайдеусом. 

А він… Щоразу піддавався слабкості та обирав найпростіші та найвигідніші в короткочасній перспективі рішення — здебільшого підкорювався волі могутньої союзниці. Тим самим Селар мимоволі підтримував легенду про магічну клятву, за якою насправді стояли звичайні слова, кинуті ним в запалі суперечки — почуті не тим, і розтлумачені не так.

В будь-якому випадку, сульфетум не завадить. Адже віра його людей в цей міф — теж свого роду магія, що цілком здатна виявитися сильнішою за будь-яку правду.