Станіслав Вінценз - На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку, Станіслав Вінценз

образно: руйнівний потік

гулявий – запальний, божевільний

гуслянка – тип йогурту

ґавра – ведмежий барліг

ґотур – глухар

ґражда – садиба фортечного типу

ґруник – пагорб

ґрунь – гірська гряда

ґуґля – біла суконна весільна накидка

дараба – пліт

дармовис – китиця

дебрі – бездоріжжя, дорога над прірвою

дельорний – чудовий

депутат – орендар або уповноважений власника пасовищ

дєдик – тато

димало – привид у вигляді міхура

дідич – 1. спадкоємець; 2. поміщик

до цоту – точно

довбня – дерев’яний лісовий молот

домар – господар, член домогосподарства

доник – від слова «донька» – ласкаве звертання до хлопчика (парадоксальним чином дівчину кличуть «сину», а хлопчика «донику»).

дранкавий – дірявий, нещільний

драчка – податки, здирство

дроб’єта – вівці

дука – багата людина зі старого роду

дурійка – божевілля

жереп – гірська сосна

жертва – дракон

жива ватра – вогонь, отриманий при терті деревини

жонва – дятел (також: золотуха)

зайда або заволока – приблуда, той, хто прийшов у гори

зарінок – кам’янистий берег

звори – яри, ущелини

зимарка – хатина із сіном, в якій зимує худоба

змій – дракон

золотник – вид захворювання жовчних проток, печінки та кишок

єльний (ґазда) – такий, як має бути, гідний

інклюз – таємна сила, замкнута в якомусь об’єкті

кабачі – глухий ліс, ліс на ямах

калюх – живіт

капчури – онучі

катуш – в’язниця

кептар – вид сердака, дублянки

керма – кермо для плотів на Черемоші

керманич – той, що керує дарабою

кичера – лісистий хребет

клабука, клабучка – палиця, кий

кланці – ікла, зуби

кланчастий – зубатий

кліть – комора

кнороз – кнур

колешня – стайня

колиба – пастуший шалаш на гірському пасовищі

косиця, косичка – квітка

котюга – собака

кошара – загорода для овець

кресаня – широкий чоловічий капелюх

кріс – рушниця (кремнієва)

кругляк – танці по колу

кукуци – дрібні хлібці, що їх роздають дітям за душі померлих

курман – мотузка

ладоші – долоні

лапідухи – солдати-санітари

лата – презирлива назва для міщан

лая – зграя вовків

леґінь – молодий чоловік, розбишака, зух

лельо – тато, татусь

ліжник – товсте вовняне покривало

лісна – зла мавка, що смокче кров у чоловіків

лядський – польський

Лядчина – Польща

мадриґан – корінь вовчої ягоди

мандаторія – канцелярія мандатора (австрійського державного уповноваженого)

манта – грубий суконний чоловічий плащ з рукавами сірого кольору

маржина – велика рогата худоба (корови та вівці)

матажанник – пиріг, хліб

миґли – стоси колод, підготовлені до сплаву

миром – «мир з вами!» – гуцульське привітання

міртук – міра, що дорівнює двом літрам

модар – винахідник

модарство – винахідництво

модувати – робити винаходи, придумувати щось нове

мольфар – злий чарівник

мольфи – магія

мурґа – хам, грубіян

настигач – наглядач

некрутація – набір у військо

неня – мати

нипати – винюхувати, скрізь заглядати

нічниці – нічні галюцинації та примари

нявка – русалка, лісова німфа

обертин – повернення заклинань назад

опришок – розбійник

паздзьокати – базікати

патролиця – кругла маленька ікона, обкладена золотом, її носять під час процесій

пелехатий – волохатий

первак – первісток

перемітка – біла хустка-покриття заміжніх жінок

писаний – кольоровий

плай – широка пастуша стежка

плєс – танець

пливачка – сплав (вільних колод)

побережник – лісовик

повістун – оповідач

половик – яструб

посіпака – гицель (так іще називали помічників ката і просто негідників)

починач – чаклун

прилука – галявинка в лісі

примівка – замовляння, формула заклинання

примівник – чаклун, чарівник

прошєк – жебрак

пупковий ґазда – корінний ґазда, зізнаного роду

пустий – ледачий, нічого не вартий

пушкар – сільський поліцейський у XVIII—XIX ст.

рамат – ганчірка

рахмани – досконалі істоти, добрі духи, посередники між небом і землею, що живуть далеко на Сході

рахманний – ніжний, милосердний рахманський – той, що походить від рахманів

рахманське свято – свято рахманів (шість тижнів після Великодня)

реваш – дошка або палиця з викарбуваними знаками, що використовується для розрахунків

ретиз – декоративний ланцюжок із застібками

риза – 1. дерев’яний жолоб із колод для спуску зрубаного дерева; 2. одяг священиків або святих на візантійських іконах

Ріка – Черемош

ровта – загін пушкарів

розигри – народне весняне свято

розплєс – танець на завершення коляди

саж – клітка для курей

світован – мандрівник світами

сволок – дерев’яна балка під дахом

сигла – непролазний ліс

симбриля – угода, договір

сироїди – міфічні надлюдські істоти, песиголовці

сіно – також у сенсі: повний стіг сіна

скалуш – пута, кайдани

скоки – водоспади

сліпанка – темний лісовий шлях або стежка, куди ви йдете наосліп

сльотенник – птах, який сповіщає про сльоту

смоляки – зневажлива назва для солдатів, яка походить від чорних «смоляних» мундирів

стая – полонинська хата без печі

тайстра – сумка, торбинка

тарниця – дерев’яне сідло

телеґ – місце для випасу худоби (з угорської мови)

терг – сідло (у переносному значенні міра – стільки, скільки можна взяти на сідло)

токма – угода пастухів навесні

тугий рік – голодний рік

туча – хмара, також: буревій, буря

улоги – сходи у скелі

фійн – хрещеник

флояра – різновид великої сопілки

флудуватий – вовчий (від слова «флуд» – вовк)

фолюш – пристрій для виготовлення полотна

фортуна – шторм, ураган

фурдиґа – в’язниця

хороми – сіни

цара – земля

царина, царинка – лука для покосу

цикоти— дрібні камені, осипи

цимбра – дерев’яні стіни колодязя

чепелик – старий ніж із коси

чердак – вартівня

Чесна Риза – свято Божої Матері

чигра – кущі, зарості

Чорна Ріка – Чорний Черемош

чуга – джгутики, волоті, які запалювалися при тривозі

шарапатка – приблуда з міста

щезник – лісовий дух, чорт

шимбале-шимбале – відгадай загадку (початок кожної загадки)

шипоти – невеликі водоспади

штаєрамт – (з нім.) податкове управління

ястрий – бистрий, кмітливий

1

Різновид гри «Монетка»

2

У горах ще донині збереглися прадавні позначки на дереві і розрахунки, зроблені так, щоб зацікавлені в разі потреби могли контролювати одне одного. Подібні карби і зарубки були ще у давніх слов’ян.

Коли ґазда віддає комусь в найми полонину на літо (так званий політок) і за умовою має отримати за це від наймача певну кількість молока або бриндзи, то, в міру надходження належного, обоє щоразу вирізають однаковий карб на дощечці, яку розтинають на дві частини. При розрахунку розітнуті частини знову прикладають одна