Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

вони знов атакували, і він ще раз вийшов їм назустріч, у черговий раз змусивши ворога до втечі. При цьому він відчував щось середнє між панікою і ейфорією.

Все життя ці істоти переслідували його, виповзаючи з темряви, і тепер він уперше відчув, що має силу дати їм відсіч. Більше він нічого не робив — лише спав, їв, думав, і поступово його пойняло відчуття спокою.

З днів складалися тижні, і ось настало літо. За допомогою радіоприймача і вечірніх газет він міг стежити за тим, як полювання на Рональда Нідермана потихеньку сходить нанівець. Він з цікавістю прочитав репортаж про вбивство Олександра Залаченка і признав потішним, що крапку в житті Залаченка поставив якийсь психопат. У липні він зацікавився судом над Лісбет Саландер і був приголомшений, коли її виправдали. Це здавалося неправильним. Вона на волі, а йому доводиться ховатися.

Він купив на бензоколонці «Міленіум» і прочитав тематичне число про Лісбет Саландер, Олександра Залаченка і Рональда Нідермана. Якийсь журналіст на ім’я Мікаель Блумквіст змалював його патологічним убивцею і психопатом. Нідерман насупив брови.

Якось несподівано настала осінь, а він усе ще не покидав свого сховища. З настанням холодів довелося купити на тій же бензоколонці електрообігрівач, але пояснити, чому не їде звідси, Нідерман не міг.

Кілька разів у двір заходила молодь і паркувалася перед заводом, але до будівлі не залазила і спокою Нідерманового не порушувала. У вересні одного дня у дворі зупинилась машина, і якийсь чоловік у синій вітровці почав розгулювати по ділянці, смикати за ручки дверей і щось винюхувати. Нідерман спостерігав за ним з вікна другого поверху. Періодично щось записуючи у блокнот, чоловік тинявся довкола будівель хвилин двадцять, а потім оглянувся востаннє, сів у свою машину і поїхав. Нідерман зітхнув з полегкістю. Він уявлення не мав про те, ким був цей чоловік і що його тут цікавило, але складалося враження, що той оглядав нерухомість. Те, що смерть Залаченка повинна спричинити опис майна, Нідерману на думку не спадало.

Він багато думав про Лісбет Саландер. Він не думав, що вони коли-небудь зустрінуться знов, але вона викликала в нього захоплення і жах. Живих людей Рональд Нідерман не боявся, проте звідна сестра справила на нього незабутнє враження. Ще нікому не вдавалося перемогти його таким чином, як їй. Вона повернулася, незважаючи на те, що він закопав її в могилу, повернулася і погналася за ним, а тепер щоночі переслідувала його уві сні. Прокидаючись у холодному поту, він розумів, що вона прийшла на зміну його звичайним привидам.

У жовтні Нідерман зважився: він не покине Швеції, поки не відшукає сестру і не знищить її. Жодного плану в нього не було, але життя знову набуло сенсу. Він не знав, ані де сестра, ані як її шукати. А тому день за днем, тиждень за тижнем сидів у себе в кімнаті, на другому поверсі цегельного заводу, втупившись у вікно.

І ось одного дня перед будівлею раптом зупинилася винно-червона «Хонда» і звідти, на його неймовірний подив, вилізла Лісбет Саландер. Бог милосердний, подумав він. Лісбет Саландер долучиться до тих жінок у басейні на першому поверсі, чиї імена він уже встиг забути. Очікування позаду, і тепер він нарешті зможе рухатися життям далі.

Оцінивши ситуацію, Лісбет Саландер зрозуміла, що під контролем він її вочевидь не тримає. Її мозок напружено працював. Клац, клац, клац. У неї як і раніше був у руках цвяходер, але він навряд чи годився як зброя проти людини, котра в принципі не відчуває болю. Вона під замком у приміщенні площею приблизно тисячу квадратних метрів сам-на-сам з роботом-убивцею з пекла.

Коли Нідерман раптом ступив крок у її бік, вона кинула в нього цвяходером, але він спокійно ухилився. Лісбет Саландер рвонулася з місця, поставила ногу на стілець, схопилася на пакувальний ящик, а потім, немов павук, видерлася ще на два ящики вище. Зупинившись на висоті десь чотири метри, вона вичікувально поглянула вниз, на Нідермана.

— Спускайся, — спокійно порадив він. — Тобі не втекти. Кінець неминучий.

Її цікавило, чи немає у нього якої-небудь стрілецької зброї — ось це створило б проблему.

Він нахилився, підняв стілець і шпурнув ним у Лісбет, але не влучив. Нідерман раптом вочевидь розсердився. Спираючись на стілець, він поліз слідом за Лісбет. Вона почекала, поки він опинився майже на одному рівні з нею, а потім, зробивши два стрибки, відштовхнулася, перестрибнула через прохід і приземлилася на ящик, що стояв на кілька метрів далі, злізла на підлогу і схопила цвяходер.

Нідерман був досить спритний, але знав, що з його вагою стрибати з ящиків небезпечно — можна й ноги переламати. Тому злізати слід було обережно і методично — за своє життя він звик, що керування тілом потребує від нього деяких зусиль. Нідерман уже майже досяг підлоги, коли почув позаду себе кроки і ледве встиг розвернутися. Удар цвяходера він зумів відбити плечем, але при цьому випустив з рук багнет-ніж.

Завдавши удару, Лісбет цвяходер відразу кинула, але часу піднімати багнет-ніж у неї не було, тому вона відштовхнула його ногою подалі, уздовж ряду стільців, ухилилася від удару величезного кулака і знов залізла на ящики по інший бік центрального проходу. Куточком ока помітивши, що Нідерман уже тягнеться до неї, вона блискавично підтягнула ноги. Ящики стояли двома рядами — у три яруси уздовж центрального проходу і в два із зовнішнього боку. Лісбет спустилася на висоту другого ярусу, обіперлася спиною і з усієї сили натиснула ногами. Ящик важив, очевидно, не менше 200 кілограмів, але все-таки їй удалося його зрушити і звалити в центральний прохід.

Нідерман побачив ящик і ледве встиг відскочити вбік. Ріжок ящика вдарив його в груди, але жодних каліцтв не заподіяв. Нідерман зупинився і з подивом зрозумів, що вона справді чинить йому спротив. Він знову подерся за нею, і, тільки-но його голова піднялася до третього ярусу, Лісбет ударила його ногою в лоба. Він закректав, але ліз і далі. Лісбет Саландер миттєво перестрибнула на інший бік центрального проходу, відразу перевалилася через край ящика і зникла з поля зору. Він почув її кроки і побачив, як вона промайнула в дверях, тікаючи у внутрішній зал.

Лісбет Саландер роззиралася, прикидаючи свої можливості. Клац. Вона знала, що шансів у неї немає. Поки їй удається ухилятися від величезних кулаків Нідермана і триматися від нього на відстані, вона може розраховувати залишатися живою, але щойно вона зробить помилку — а це рано чи пізно станеться, —