Дана Кейт - Сама собі автор, Дана Кейт

-Ти залишишся? - запитав хлопець, я постелю тобі у спальні, а сам ляжу тут.

- Я не знаю, треба зателефонувати додому.

Я пішла у кімнату і набрала маму.

Мама відповіла сонним голосом.

-Мам, я не розбудила?

-Ні, телевізор дивлюсь, а що сталось?

-Можна я у Маринки переночую?

Мама декілька довгих секунд мовчала.

-Можна, але прошу, будь обережна.

-Дякую, мам.

Ми побажали одна одній добраніч і я вимкнула телефон.

Повернувшись до кімнати, я побачила, що Мишко вже прибрав зі столу і стелив собі диван.

-Ну, що? Все гаразд?- запитав.

-Так, все гаразд

Прийнявши душ, одягла футболку хлопця замість нічної сорочки та пішла до спальні. Коли лягла під ковдру у двері постукав Михайло.

-Можна?

-Так, заходь.

-Хотів сказати тобі дякую за сьогоднішній день.

-І тобі теж. Для мене ще ніхто ніколи не робив чогось подібного.

-Я радий, що тобі сподобалось. Тоді до завтра.

-До завтра.

Двері вже майже зачинилися, але раптом мені так захотілось, щоб цей вечір не закінчувався.

-Міш, почекай.

-Що сталося?

-Полежи біля мене.

Він посміхнувся, але зачинив двері і ліг біля мене. Я закуталася у  ковдру, а хлопець обійняв мене поверх  неї і притиснув до себе. У голові роїлося багато різних думок , але я старалась і відмахувала їх, як тільки могла. 

Все ж добре?