Тіна Вітовт - Лисичка , Тіна Вітовт

Поцілунок був настільки гарячим та чуттєвим, що я просто забула де знаходжусь... Це божевілля продовжувалося б ще довше, якби на нас не посипалися ті самі яблука, про які я вже встигла забути. Виявилося що вони справді зависли у повітрі над нами, а коли я втратила усі думки, чого б це питається, вони попадали на нас.

- Добре що я тобі не порадив взяти лайм з ножем, - прошепотів мені на вушко, яке куснув, мій спокусник.

Що я там говорила? Мені до нього байдуже? То чому ж я не хочу щоб він мене відпускав з обіймів, і бажаю продовження нашого поцілунку. Ах Мілана, Мілана, ти сама собі суперечиш.

- Непогано, як для першої практики, - похвалив мене Марк, - але бажано практикуватися на тверезо, у тебе вражаючий потенціал.

- Так, від завтра розпочнемо практикуватися, не можна далі тягнути, я цим займуся особисто, - пообіцяв мені Дан сміючись, я відповіла йому вдячною посмішкою, - а ще точно нас ножами закидаєш.

Усі підтримали нас сміхом. А далі пішло- поїхало, крутили пляшку, відповідали на питання, доречі ніхто не ставив питань які б стосувались інтимних стосунків, а тільки такі що веселили.

- Тобі подобається, як ти виглядаєш зранку?

- У тебе були блохи?

- Напивався до безпам'ятства?

- Танцювала стриптиз?

- З ким у цій кімнаті помінялася б одягом?

- Засинав на нараді?

- Скільки студентів зловив за підгляданням викладачів?

- На моїх лекціях спала?

- Співаєш у душі?

- Крала одяг?

- Вважаєш, що добре танцюєш?

- Хропиш, коли спиш?

- Коли брехав останній раз?

- Коли небудь виходила на двір без спідньої білизни?

- Готувати вмієш?

Виконували завдання, після яких ми просто таки лежали тримаючись за животи від сміху. Взагальному це були відповідки один одному.

- Станцюй танець малеких каченят, - танцювала Віка.

- Станцюй танець живота, - танцював Марк.

- Стань на руки, і крикни я страус.

- Сядь на шпагат, і поцвірінькай.

- З'їж гострий перець... Капець, як пече, я забула що ми ще цілуємось...

- Покатай мене на своїй спині.

- Встань на стілець та співай улюблену пісню дитинства.

- Вкуси за ногу... Ай-ай... Чому відразу мене?...

Ну і звичайно пили та цілувалися, і нікого нічого не бентежило, ніби так і має бути. Щось мені підказує, що симпатія Віки це Марк, ну дуже вже вони виглядають задоволеними.

Взагалі вся обстановка склалася так, що ми виготовляємо як щасливі парочки які зібралися разом відпочити, хоча жодні у стосунках не перебуваємо.

Коли усі почали позіхати, вирішили розходитись, якщо це можна так назвати, тому що наші нетверезі рухи нормальною ходьбою важко було назвати. І так по парах, підтримуючи один одного, та сміючись розбрелися.

Незнаю як інші дійшли до своїх кімнат, разом чи окремо, мене Дан вирішив провести до ліжка, так би мовити віддячити за надану йому раніше послугу. Так і сказав що зараз його черга попіклуватися про мене.

Як тільки переступили поріг моєї кімнати і двері за нами закрилися розпочався новий виток нашого з Даном божевілля, поцілунки, дотики... Я просто втратила опору, а ні ми банально впали на ліжко. Прокинулась я від того що гарячі руки гладили мій живіт та спинку, а ми були без футболок, і коли тільки встигли зняти?

- Зачекай, Дан, - я ледь заставила себе це вимовити, - я не хочу поспішати... Я ще ні в чому невпевнена...

- Гаразд, - Дан важко дихає мені в шию, наші серця билися так ніби ми пробігли марафон, - можна я залишуся з тобою? Обіцяю тебе ні до чого не квапити, якщо ти сама не розпочнеш.

- От хитрий лис...

- Який вже є... То що? Я залишаюсь? Я буду чемним, обіцяю... - а такі очі, як у кота зі Шрека, що просто неможливо відмовити.

- Здаюсь, - на радощах отримала такий поцілунок, що знову ледь не потонула, - Дан... ти обіцяв... я можу... передумати...

- Не передумаєш... якщо... обіцяв... виконаю...

І виконав... відпустив, явно не бажаючи цього робити. Доки я переодягалася до сну, Дан поринув у царство морфея. Помилувавшись чарівною картиною, сплячого хлопця, лягла поряд, і була відразу притиснута до гарячого тіла сильними руками. Незвично, але приємно, більше з цікавості дозволила залишитись, захотіла побачити, чи точніше відчути, як це коли біля тебе хтось мирно спить...

У його руках я відчуваю себе настільки затишно та комфортно, що засинаю за лічені хвилини... Можливо, все-таки у нас щось вийде...