Тіна Вітовт - Лисичка , Тіна Вітовт

Успішно випровадивши гостей, яким стало нудно, ми посиділи ще трохи за столом. А далі вирішили зіграти "правду чи дію", так банально, але завжди весело, а тут зібралася відповідна компанія, так що витоку інформації ніхто не боявся.

Ми захопили порожню пляшку та подушки, і зручно розмістилися на пухнастому килимі біля каміна, відповідно підклавши під бока подушки. Хлопці принесли випивку та канапки. Увімкнули приємну музику та зробили звук комфортним, щоб не заважало говорити. Посідали, навмисне, хлопці навпроти дівчат. І так вийшло що Віка сиділа напроти Марка, Ліка з Алексом, а я з Даном. Ну що ж починаємо веселощі.

Перший хід зробила Віка крутнувши пляшку, і всі очікували на яку пару покаже жереб. І так на Ліку показало горло, отже вона мала дати або відповідь на питання або виконати дію, відповідно дно показало автора питання чи дії - Алекса.

- Чому я маю розпочинати? Тільки, будь ласка, можна якесь не провакаційне питання перше, - майже благала Алекса, який хижо посміхався, протираючи підборіддя, а в очах ну точно вогники скакали.

- Добре, так і бути на перший раз змилуюся над стражденною, - всі тільки посміхалися, дивлячись на картину, яка перед ними постала - Ліка зі складеними у благальному жесті руками, та Алекс з бісенятами в очах навпроти.

- Гм... що б такого-то тебе спитати... непровакційного... як для першого разу... - просто вже знущався з дівчини він.

- Не тягни, кота за причинні місця, питай, - Марк підганяв, посміюючись над сестрою.

- Непідганяй, у вас є час придумати свої питання, от і займіться цим. О! Є, знаю, навіщо ти відкриваєш рот, коли фарбуєш вії? - всі просто залились сміхом.

- Це питання, явно, цікавить всіх хлопців, - видихнула Ліка, - що ж тобі сказати, рот сам по собі розкривається...

- А муха не залітала? - хлопці реготали, доки Алекс розважався.

- Це вже друге питання, нечесно, - протестувала дівчина.

- А давайте зробимо ще цікавіше гру? - всі обернулися на Дана, - просто відповідати або виконувати завдання цікаво, але у нас вечірка, на кого падає жереб нехай ще випиває по чарці.

- Я за, - хлопці в один голос прокричали, а то ще дівчата запротестують.

- Та гаразд, тут усі дорослі люди, ночувати і так мали тут, - Марк чомусь дивився на сестру, ніби вона старша і приймає рішення вона.

- Добре, я за, - здалася Ліка, - дівчата? - ми підтримуючи кивнули, - давайте, що там пити?

- Інша справа, пропоную текілу, зараз усе оргізуємо, - Алекс швидко все необхідне приніс, а коли випили видав, - після поцілунок і це не обговорюється.

- Підтримуємо! - та хлопці явно змовились ще до початку гри.

Скориставшись розгубленістю Алекс захопив в обійми Ліку і поцілував далеко не цнотливим поцілунком...

Я ледь щелепу не загубила, і мене осяяло, та вона йому подобається і навіть не просто подобається вони закохані один в одного... А я ще думаю, чому Алекс відноситься до мене більше як до молодшої сестри ніж до об'єкта симпатії.

І сьогодні все стало на свої місця, всі ці їхні погляди один на одного кинуті крадькома... посмішки... шепотіння на вушко один одному... Це все на очах у всіх і ніхто не може скласти пазл? Чи це я щось не розумію? Не можу ж це все бачити тільки я, і більше ніхто не помічає. Ще один варіант - всі до такої поведінки уже звикли, і просто не звертають увагу.

То що виходить, своєю появою та незрозумілою магічною прив'язкою, сама того не знаючи, я розбиваю всі мрії та сподівання закоханих. Ні я так не хочу. Будь що буде, але стояти на їх шляху я не буду, добре що це побачила саме зараз, коли ніяких почуттів крім симпатії у мене немає. І от одна з моїх версій знайшла підтвердження що магія може помилитися.

Вигуки та свист вирвали мене з роздумів, та глянувши на парочку перед нами я ще з більшою впевненістю можу сказати вони закохані. Такі погляди я не один раз бачила у щасливих закоханих, які нікого навколо не помічають, ось так і ці двоє, для них існували в цю мить тільки вони.

Усе це розуміння дещо неприємно кольнуло всередині, я не хочу бути блідою магічною заміною кохання, тільки не це, тільки не так. Я ще не настільки розчарована у житті та людях щоб не бажати бути коханою та кохати.

На рахунок Алекса своє рішення я прийняла у той же момент, і змінювати його не збираюся. А щодо Дана... Ще побачимо, відмова від стосунків з Алексом ще не дає стовідсоткової впевненості що з Даном у нас щось вийде. Можливо і тут магія дала осічку.

- Ну що, продовжуємо гру? - з лицем ситого кота, Алекс розкрутив пляшку.

Цього разу жереб обрав мене з Даном, і що за удача, я задаю питання...

- Ха-ха... Незручний момент, який довелося пережити на людях? - це питання саме собою вилетіло, ах потрібно було щось цікаве придумати.

- Думав, буде щось інше, але все одно я обираю дію, що маленька, ти хочеш щоб я зробив? - а погляд такий багатообіцяючий. А я помилилася очі у нього не блакитні як у його брата та сестри, вони у нього насиченого синього кольору... - ну? Я чекаю завдання, Мілана?

Ой, щось я залюбувалася тими очима... Завдання... Я ж магії то не бачила...

- Продемонструй свою магію, або оберт.

- Вибери щось одне, лисичка.

- Давай... магію, я посуті її не бачила у дії.

Дан посміхнувся, підвів руку вгору і пляшка з алкоголем піднялася сама собою з підлоги йому в руку, а в іншу прилетіли чарки, а потім він зробив так щоб вони зависли у повітрі та без допомоги його рук левітуючи наповнились. Я була просто в захваті.

- Я так само зможу?

- Всі хто зараз тут зібралися володіють силою думки, спробуй зосередитись на якомусь маленькому предметі, наприклад яблуко.

І тільки я глянула на вазу з фруктами, як усі яблука, що в ній знаходились полетіли мені просто в голову... Я вже була готова до зустрічі з цим арсеналом яблук, закрила очі і зіщулилася, побажала в думках щоб вони зупинилися і не завдали мені шкоди... Як мене до килимка придавило явно не яблуко...

Боязко відкрила спочатку одне око, далі друге, цього я не очікувала... Мене закрив своїм тілом Дан, і дивився він на мої губи, а коли я рефлекторно облизала їх у нього сіпнувся кадик, і він накрив мої губи своїми...