Валерія Дражинська - Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська

- Антоне, не спати!

- Та не сплю я. Переварюю просто! - занадто спритно для п'яного перевертається та саджає мене на себе верхи.

- Що ти перетравлюєш? - спираюся ліктями йому в груди та відчуваю свіжий запах алкоголю, - Ти що ще пив? Антоне, нууууу капець...

- Я нерви лікував, - усміхається він.

- Від чого? 

- На приватному літаку ми летимо вчотирьох. Усі інші полетять звичайним рейсом.

- Чому так? - трохи очманіла я.

- Так Аню поставив перед фактом Діма. Уже й оплатив їм усім перший клас, - втомлено потирає обличчя руками.

- Але чому він так вирішив? - якщо захотів із нареченою наодинці побути, нас би теж відправив з усіма.

Я злажу з Антона та відходжу вбік.

- Єдине, що він сказав Ані - йому не сподобалася їхня поведінка в ресторані та він більше не має наміру їх сьогодні спостерігати.

Характер у нього, звісно, категоричний. І він вибрав собі дівчинку до пари, Аня в усьому буде його беззаперечно слухатися. У принципі, це й раніше було зрозуміло!

До ситуації, що склалася, мої почуття були двоякими. З одного боку, я була з ним солідарна з приводу цієї компашки. Нехай своєю п'яною поведінкою розважають пасажирів першого класу, а не відриваються на мені. На мить уявила ніби він заради мене так вчинив. Та звісно! Подумки усміхнулася. З іншого боку, плоскі причіпки здорово відволікали мене від потужного подразника мого таємного бажання, та й моєї психіки загалом. А так ми, виходить, будемо замкнені в замкнутому, нехай і не маленькому, просторі протягом багатого часу тільки в компанії мого хлопця і його дружини. Абзац! Може самій піти накотити?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно