Ірина Романовська - Не мій мільйонер, Ірина Романовська

8.

Аня.

 

Намагаюся протриматися під водою хоча б секунд десять. Але легені терміново просять зробити глибокий подих. Тому не витримую та виринаю на поверхню. Прибираю долонями з обличчя воду. Озираюся навкруги. Біля шезлонгів нікого, лише наші халати.

- Ти що робиш, Аню? – за моєю спиною лунає трохи роздратований голос Протасова.

- Вирішила трохи поплавати. – відповідаю спокійно, намагаюсь не видати свого хвилювання.

Розвертаюся обличчям до Ігора. Він повільно пливе до мене, не відриваючи хижого погляду. Небезпечний мов лісовий звір. На губах чоловіка з'являється ледь помітна посмішка, а в очах вже горить вогонь.

Трясця! Стрибок у воду мені ніяк не допоміг. Я все ще палаю. Я досі збуджена. Я так само хочу його.

Автоматично роблю крок назад та відпливаю від чоловіка. Але це не від страху, а, тому що я фліртую з ним. Мене подобається, як він мене наздоганяє.

- Втекти від мене захотіла? – пошепки питає він.

- Можливо, - так само ледь чутно відповідаю я.

Спиною доторкаюся до бічної стіни басейну. Тут глибина невелика, я навіть дістаю ногами до плитки. Ігор вже переді мною. Між нами сантиметрів десять.

- Нічого не вийде. Я вже тебе нікуди не відпущу, мила. – Його голос хрипить.

Протасов починає торкатися мого тіла. Веде лівою рукою по стегну вгору. Шкіра вмить реагує. Мурашки біжать у хаотичному напрямку.

Чоловіча рука минає поперек та охоплює мою сідницю. Добряче так стискає її. Я, ніби на підсвідомості знаю, що в цю мить мені потрібно робити, тому підіймаю свою ногу, згинаючи її в коліні. Іншою рукою Ігор, тим часом обіймає мене за шию. Притягує до себе ближче. Я упираюся своїми сосками йому в груди.

З кожним наступним дотиком наче електричний струм пробиває тіло. Нижньою частиною живота відчуваю його збудження, його сильну ерекцію.

Мої руки повільно повзуть по усім м’язам Ігора: від кубиків сталевого преса вгору до плечей. Чіпляюся за його шию.

Я сама лину до Ігоревого рота за поцілунками. У вухах дзвенить, по тілу мчить обпалююче тепло. Хочу ще. Хочу більшого. Віддаюся новим відчуттям настільки, що не помічаю, як накриваю своєю рукою чоловічий статевий орган. Веду по ньому долонею знизу вгору, ніби гладжу.

З рота Протасова виривається чи то звірячий рик, чи то стогін. Водночас він сильніше стискає мої сідниці. Його реакція ще більше розпалює мою рішучість. Я стаю сміливішою. Рухаюсь рукою швидше, добряче стискаючи його пеніс пальцями.

- Тихіше, мала, пригальмуй. – Ігор бере мене за зап’ястя та змушує зупинитися. - А то я зараз мов школяр спущу собі в труси.

Чоловік повертає мою руку собі на плече.

Тільки після його слів я починаю розуміти, що я щойно своїми руками робила.

Матінко!

Обличчя червоніє вмить. Безперечно, сьогодні мені не слід було пити те вино. Я за себе не відповідаю. Мені здається, що від сорому червоніють навіть мої вуха. Відводжу погляд. Знову хочу піти під воду, сховатися від цього чоловіка.

- Аничко, не можна просто так «посмикати» чоловіка за пеніс та не чекати відповіді за це. Тепер тримайся, моя маленька! – Насторожує Ігор та з хижим натиском нападає на мої губи. Загарбницькі охоплює мої вуста, караючи своїм язиком зсередини.

Можливо, мені варто сказати Ігорю правду? Розповісти, що я ще незаймана дівчина? Але його дикі поцілунки не дають мені шансу подумати про це довше однієї секунди.

Зсунувши ліф купальника убік, він пальцями обхоплює мій сосок. Ледве стискає його. З мого рота виривається стогін. Пальцями іншої руки «пірнає» під мої трусики і починає пестити мій клітор.

Це приголомшливо!

Ігор робить все саме так, як я мріяла тоді у душі. Торкається, пестить, гладить маленьку ділянку мого тіла. Розпалюючи вогонь в мені до самих кінцівок. Я бажаю ще більше. Він веде рукою нижче до моїх статевих губ. Хоче проникнути в мене пальцями, але я смикаюся.

Чи не зарано?

Несміливо зупиняю його руку своєю.

- Що трапилося? Тобі боляче? – Ігор вмить завмирає.

Моє тіло, не відчувши знов задоволення, спалахує імпульсами невдоволеності. Тіло хоче, щоб чоловік продовжував свої пестощі.

- Не треба, Ігорю. – шепочу я невпевнено.

- Що не треба, Ань? – перепитує, дивлячись уважно на мене.

– Я... ще.. ні з ким не була. Ти – перший.. - ледве чутно шепочу я.

БАМ! Я це промовила.

Ховаю погляд убік. Чекаю, що Ігор зараз покине мене тут саму та піде геть. Бо йому непотрібна така сором'язлива, цнотлива дівчина, яка є я зараз. Здається, що зараз він відчує розпач в мені.

Хочу обійняти себе руками, але не можу це зробити. Завмерла.

Але Протасов нікуди не йде. Навпаки він охоплює долонями моє підборіддя та впевнено тягне до себе. Наші чола зіштовхуються.

- Я повторюю, - він впевнено та голосно на все приміщення говорить: - Аню, ти – дивовижна та неймовірна дівчина.

Дивлячись мені прямо в очі каже всі ці компліменти. Ніжно цілує мої губи, потім шию, плечі. Обережно починає знову пестити моє тіло. Стискає груди, приділяючи особливу увагу рожевим збудженим вершинам. Трохи покручує їх. Не забуває також приділити увагу моєму клітору. Тисне на нього, водить пальцем по колу, не намагаючись проникнути нижче.

Уважно при цьому слідкує за моїм обличчям. Я впевнена, що якщо я дам бодай маленький натяк або скажу йому зупинитися, то він неодмінно послухається. Припинить усе миттю.

Але я не зупиняю його. Просто не хочу цього. Я повністю, з головою пірнаю в даровані Ігорем пестощі. Мені так добре. Я вся тремчу в його обіймах. Кожна клітина мого організму збуджена настільки що ось-ось полетить.

Мене очікувано накриває великою хвилею оргазму. Навіть пальці на ногах стискаю від задоволення. Я лічу до зірок.

- Дякую тобі. - сиплю я. Голосу немає.

- Ти прекрасна, коли кінчаєш, маленька моя. - на обличчі Ігора яскрава посмішка.

У голові такий спокій і тиша. Мені так добре поруч із ним. Тіло все ще слабке, але дуже розслаблене. Наче після добрячого масажу. Я все ще обіймаю Ігора за плечі, дихаю йому у шию. Я щаслива.

В мене наче мішок з плечей впав, коли Ігор нікуди не дівся після мого зізнання. Ще й продовжив цілувати, пестити мене.

Мабуть, дійсно я - особлива для нього.

Ще якийсь час ми просто стоїмо у воді, обіймаємося. Потім Протасов допомагає мені вибратися з басейну та, загорнувши мене у м'який халат, пропонує піднятися до нього в номер.

Я вагаюсь. Мовчу.

Ігор розуміє моє мовчання по-своєму:

- Нічого не буде, Ань. Вже пізно на дворі. Їхати за кермом я не в змозі, а саму тебе я в таксі не посаджу. Ми просто спимо в номері. Нічого не буде. Я тебе не буду чіпати.

Розкриває свою долоню до мене. Запрошує довіритись.

Я обережно вкладаю свою руку в його долоню.

Ми їдемо у кабіні ліфта. Мовчимо. Тільки наші пальці переплетені. Все начебто добре. Але я відчуваю, що тепер Ігор дивиться на мене як на диво дивне. Ніби я - якась кришталева ваза і будь-якої миті, якщо доторкнутися сильніше, то можу розбитися вщент. Мене це спостереження чомусь дуже дратує.

Ще там у басейні, давши йому свою руку, я для себе все вирішила.

- В тебе є вино? – питаю я Ігоря, коли ліфт зупиняється на потрібному поверсі. Він здивовано дивиться на мене, відкриваючи ключ-картою двері номера.

- Я можу замовити. Але ти впевнена?

- Так! – Рішучим кроком іду всередину номеру крізь відчинені двері. - Я хочу провести цю ніч із тобою. І кажу я зовсім не про сновидіння, для уточнення.

Вино та фрукти в номер доставили дуже швидко.

Протасов подає мені наполовину повний келих. Слідом наповнює свій.

Один великий ковток та мій келих знов порожній. Ігор усміхається, спостерігаючи за моїм хвилюванням.

Дістає телефон та вмикає повільну композицію. Якщо мене не підводить пам'ять - це Елвіс Преслі.

Запрошує на танець.

- Навіщо? - не розумію я.

- Хочу, щоби ми трохи розслабилися. В тебе вираз обличчя такий, ніби я тебе на каторгу привів. – посмішка на обличчі Ігора стає ширшою.

Він легенько обіймає мене за талію. Мої руки тремтять на його плечах. Ми повільно гойдаємося в такт Елвісу. Дивимось один на одного. Мовчимо, розмовляють лише наші очі.

Вино поступово виганяє геть мою нервозність і напругу. Розслабляюсь у руках цього красеня.

В житті ніколи не вірила казкам. Не вірила, що таке можливо: с першого погляду закохатись у незнайомого чоловіка. Але те, як тремтять мої пальці під його поглядом; як я тану біля нього; як щоразу частішає моє серцебиття поруч із ним - доводить мою оману.

Як то кажуть: «Ніколи не кажи ніколи».

Так, я закохалася в Ігоря з першого погляду! Більш того, я продовжую закохуватись в нього все більше з кожною новою хвилиною.

Протасов цілує мене в щоку. Потім поправляє моє волосся, відкидаючи пасма назад. Наступний його поцілунок дістається шкіри біля вуха. Нахиляю голову убік, надаю Ігорю більшого простору.

Цілуй ще!

В грудях хвилювання поступається місцем наростаючому збудженню. Тіло знову хоче цього чоловіка. Хоче ще від нього поцілунків. Більше пестощів. Я хочу відчувати дотики Ігора по всьому тілу.

Ігор тягне за пояс і стягує халат з моїх плечей. Той падає на підлогу. На мені лише мокрий купальник.

- Ти дозволиш себе роздягнути? – обережно питає він.

Мій мозок затьмарений закоханістю. Я ледве киваю у відповідь.

Його руки швидко справляються із вузлом на шиї і ліф купальника падає вниз до халату. Трусики летять туди ж. Інстинктивно руками прагну закрити свої оголені ділянки тіла.

– Не треба, будь ласка. Не зачиняйся від мене. Я хочу дивитися на тебе таку... відкриту, - з цими словами Ігор опускається переді мною на коліна. - Ти дуже гарна, Аню.

Він цілує мій живіт, мої стегна. Погладжує ноги та попу. Своїми губами Протасов досліджує кожен сантиметр нижньої частини мого тіла. Потім підхоплює під коліном мою ногу і заводить її собі на плече. Тієї самої миті мій клітор обпалює його гарячим диханням.

- О, матінко! – я тону у цих нових відчуттях.

Круговими рухами, злегка посмоктуючи, Ігор ще більше доводить моє тіло та розум до втрати свідомості. Пальцями чіпляюсь за його коротке волосся, злегка відтягуючи. Намагаюся не впасти. В моє лоно вривається його язик. Це так дико, так незвично, так заборонено та в одночасно дуже спокусливо.

Ігор - перший чоловік вдихає запах мого збудження, куштує мене на смак. Він у прямому сенсі трахає мене там своїм ротом. Ігор - особливий.

- Очманіти можна!

Від отриманого орального оргазму я не втримую рівновагу і падаю спиною на білі простирадла готельного ліжка. Без чоловічих рук, без чоловічих губ одразу відчуваю холод по всьому тілу.

Дивлюся затьмареним поглядом на Протасова.

Цей чоловік тільки що робив неймовірні речі з моїм тілом одним лише губами та язиком. Здуріти можна!

Хоча я вже збожеволіла від нього. Мені страшенно пощастило з Ігорем. Ми разом у дорогому готелі. Він - красень. Він досвідчений. Він розумний. Його не лякає моя цнота. Навпаки. Після цього зізнання чоловік дарує мені ще більше ласки, ніжності, турботи, не наполягає, не давить, надає право вибору.

Не дарма я поїхала на цей відпочинок!

Я хочу продовження. І мені все одно на травмовану руку, яка знову пульсує. Все одно на всі сумніви. Все одно на всіх дівчат, які можуть телефонувати йому. Все одно, якщо раптом все закінчиться завтра. Важливо лише те, що я сьогодні хочу стати його та щоб він став моїм.

Протасов знімає з себе плавки, оголюючи переді мною свою чоловічу гідність. Не можу відвести погляду від його члену. Він такий масивний, з чітко вираженими венами та великою рожевою голівкою.

З сумки дістає упаковку з презервативом, розриває фольгу.

- Не передумала?

Він уважно стежить за моєю реакцією, розкочуючи презерватив на своєму члені. Цей вид ще більше змушує мене текти, у прямому значенні цього слова. Відчуваю, як краплі моєї ж вологи течуть по статевих губах.

- Ні. - Хитаю головою. У підтвердження свого рішення, я розставляю ноги ширше. Відкриваю перед чоловіком найприхованішу частину свого тіла. Це тільки йому. Притискаю долоню на свою промежину, пальцями поволі погладжую клітор. Повільно проводжу по статевим губам, розподіляючи по м'яких складочках свою ж вологу.

Місця моїй сором'язливості більше нема. Цієї ночі точно немає.

- Трясця, Аню. – Ігор швидко наближається до мене. Хижий звір.

- М-м-м. - пробую себе на смак, при цьому не розриваючи нашого з Ігорем зорового контакту.

- Твою матір, мала, що ти твориш? – лається Ігор. Його витримка летить кудись вдалечінь. Він колінами упирається в матрац. Нависає наді мною, утримуючи вагу свого тіла на руках. Його м'язи напружені. Член торкається моєї промежини. Він тремтить. – Я маю бути ніжним з тобою. Але як?

- Хочу тебе. – шепочу Ігорю в губи, інстинктивно рухаючи стегнами, просячи задоволення.

Ось зараз це станеться. Зараз настане ця мить. Серце завмирає. Накочує страх. Як витерпіти біль? А що як я не зможу? А якщо буде багато крові? Мої пальці сильно впиваються в його плечі, може лишитися слід.

Ігор припадає до моїх губ. Цілує глибоко, жадібно та так солодко. Я гублюся у просторі. Він, здається, цього й прагнув. Щоб я перестала думати про зайве та накручувати себе.

Одним сильним рухом входить до мене. Моє тіло пронизує різкий біль. Очі вмить розкриваються. По щоці тече сльоза. Ігор не рухається. Дає звикнути до себе зсередини. Розуміє, що мені треба деякий час, щоб прийти до тями та освідомити нову реальність.

Ось і все, я більше не незаймана.

- Як ти? – Ігор пестить пальцями моє волосся. Покриває обличчя ніжними ледь відчутними поцілунками. Проходить секунда, можливо навіть десять, та замість болю залишається тільки невеличкий дискомфорт.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍