Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

Бос посміхнувся, і став повільними кроками, наче хижак на полюванні наближатися до мене.

- Ах Лізі, Лізі. Хіба тебе не вчили що грати з вогнем небезпечно.

Від його пропалюючого погляду, моя шкіра була готова спалахнути. Я стояла, затамувавши подих, ніби боялася злякати момент.

- Дозволь запитати? Ти для кого так прибралася сьогодні? У тебе є хтось?

Продовжує наступати. А в голосі цього разу проступають крижані нотки.

Що це в біса таке? Він що мене ревнує?

– А Вам навіщо знати?

Мовчить і пильно дивиться. Якоїсь миті його погляд став холодним. Немов колючий мороз пройшовся по всьому тілу слідом за палаючим.

- Якщо в тебе хтось є, ти маєш кинути його негайно.

І тут я в буквальному значенні втратила дар мови.

Якого чорта?

- Щооо? Та хто ти такий, щоб вказувати мені з ким мені спати, а з ким ні? Тебе це взагалі не стосується. Моє особисте життя тільки моє. І я сама вирішуватиму, що і з ким мені робити.

Лють і не розуміння того, що відбувається, виводили з рівноваги. Не на такий результат подій я розраховувала, коли будувала свій підступний план.

Хотіла просто подразнити. А зрештою … вийшло, що вийшло.

- Якщо ти хочеш щоб ми довели до кінця те, що між нами вже давно відбувається, то повинна розуміти, я ділитися не вмію, та й не робитиму цього. І твоєму залицяльнику доведеться зникнути.

- Ах ти ж гад такий. Це ж яким зарозумілим треба бути щоб таке казати. Ти що вважаєш, що кожна дівчина спить і бачить як якийсь Майкл Рейс, власною персоною, зійшовши з Олімпу, удостоїть її честі поповнити його гарем?

Посміхнувля.

- Ну, я б так грубо не висловлювався, але ти правильно все зрозуміла. - Посміхається, немов той кіт, що переїв сметани. - Ні для кого не секрет, що жінки мене люблять.

За кілька кроків перетнув останню відстань, що розділяє нас, і повалив мене на свій стіл. Де ще зовсім недавно акуратними стопками красувалися документів.

- І ти мене хочеш так само як і я тебе. - Шепнувши на вушко і пристрасно вп'явся в мої губи. Поцілунок спочатку був трохи жорстким, він сминав мої губи майже до болю. Але все ж таки приємного болю. Я розуміла, що це не правильно. Що нам треба зупинитись. Але з кожним дотиком його рук і губ до мого тілу, що я так потребувала, змушувало забути про все і просити про більше.

Моя сукня була швидко піднята вгору, обвив ногами притиснула чоловіка до себе. Через тонку тканину мережив відчувала силу його збудження.

Бажання посилилося. Не знаю як, але примудрилася розірвати сорочку боса. Чортові гудзики все ніяк не хотіли подаватись. Мої долоні так і горіли від бажання пройтися по його підтягнутому тілі.

Майкл усміхнувся.

- Ось бачиш мила, і ти не є винятком із загального правила. Тож давай насолодимося цим разом.

У цей момент мій розум миттю прояснився. Мене ніби крижаною водою облили.

Зарозумілий, нахабний ублюдок. Боже, і що це я роблю? Адже він має наречену. Я ніколи не зустрічалася із зайнятими чоловіками і не збираюся до такого спускатися. Це бридко, лізти в чужі життя. Розуміючи, що цим можеш їх зруйнувати.

 Хоч мені й не подобалася його наречена, але це ніяк не скасовувало факту про її наявність. А бос, він швидше за все, покинув її ліжко сьогодні в ранці. І ось уже намагається покласти мене на свій стіл.

Та тут не просто холодною водою облили, тут обличчям у багнюку мокнули. Мене що прийняли за іграшку на годину?

Фу, як бридко. І як прикро. Майкл, мабуть відчувши зміну мого настрою теж помітно напружився.

- Лізі, що з тобою?

Швидко звільнилася з обіймів боса і почала поправляти одяг.

- Відійди від мене. Все це неправильно. У тебе є наречена, ти маєш намір будувати сім'ю. А все це...- вказала рукою на стіл і розкидані по підлозі документи. – Все це не правильно. Ми мало не припустилися величезної помилки..... Я не така. Я не можу так…. Це огидно…

- Так-так. Стоп. - Майкл замахав руками, на обличчі явно шок про почуте. - Поясни мені будь ласка спочатку, хто заручений? А потім обговоримо все інше.

Дівчина здивувалася від такого питання.

- Як хто заручений? - Мої очі напевно стали розмірами із блюдце від подиву. – Ти, ти заручений.

– Що? Хто сказав тобі таку дурницю? Шеф волав так ніби я йому не про наречену нагадала, а скорпіона за комір підкинула.

- Ну, як хто? Ваша наречена приходила сюди перед вашою відпусткою і всім оголосила про заручини. А потім ваша мама все підтвердила в інтерв'ю в якомусь там ранковому шоу. Точно не пам'ятаю в якому саме. Сама особисто не бачила, але працівники вже місяць обговорюють його.

– Що? Якого чорта? Яка на хрін наречена? Якби вона у мене була повір, я б точно знав.

- Але ваша мама…

- Моя мати спить і бачить, як би якнайшвидше одружити мене на будь-кому відповідному нашому статусу, як вона любить висловлюватися, і отримати побільше онуків. А мої  почуття її мало цікавлять.