Зоряна Лешко - Знайди мене

татових жартів і зацікавлено слухала його розповіді про плани та перспективи, хоча насправді всередині було щось неприємно зле. Таке відчуття, наче татко відкупляється за все, що сталось у минулому. Але дівчина не чекала відкупу – вона хотіла, щоб тих кошмарних років узагалі не було. Знущань у класі, коли діти дізналися, що в неї другий тато; маминої байдужості й постійного недоброго погляду Валєри; того, що навіть хлопці, які їй справді подобались і яким подобалась вона, відсмикували руку від її обличчя.

Марійка могла довго стояти перед дзеркалом і гіпнотизувати своє відображення, хоча розуміла: потворний грубий рубець нікуди не дінеться. Його не ховав навіть товстий шар макіяжу, яким вона зловживала ще зовсім недавно.

Якийсь час дівчина купувала розрекламовані креми, які обіцяли розчинити будь-які шрами, але в неї почалась жахлива алергія, око пекло, сльозилось і підпухало. Єдиним варіантом залишалась ненависна гривка.

А може, попросити тата, хай знайде лікаря, який виріже це потворство з її обличчя? Хай буде ще один рубець, але тоненький, щоб можна було замаскувати. Тато ж тепер має можливість…

– Про що замріялась?

– Ким мені бути.

– І що ти надумала?

– Я буду дизайнером інтер’єрів у твоїй компанії.

Іван, 22 роки

– Але ж ти й скотина, Хабо!

Інна стояла перед Іваном, стиснувши кулаки, обличчя вкривалось плямами від гніву, і, здавалося, зараз вона розплачеться, не в змозі стримати бурю почуттів.

– Ти знав, що я подала заявку і вкалувала цілий рік? Знав! Ти знаєш, наскільки це для мене важливо? На хріна ти подав свою заявку в останній день?