Маркіз де Сад - Будуарна філософія

повна — це аксіома. Вельми істотно, щоб у ці хвилини об'єкт відчував гостре бажання випорожнитися, тоді голівка члена зануриться і вивергне сім'я в м'яку й гарячу субстанцію що збуджуватиме його й обпалюватиме наче вогнем.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Боюся, що в такому випадку пасивний учасник спізнає меншу втіху.

ДОЛЬМАНСЕ Помиляєтеся. Відчуття насолоди під час цих розваг буває настільки гостре, що його не зможуть пригасити ніякі сторонні впливи, і пасивний об'єкт так чи так потрапляє на сьоме небо. Жодна втіха не зрівняється з цією, жодна не вдовольняє обох партнерів настільки повно, і годі уявити, щоб ті, хто її пережив, будь-коли захотіли зайнятися чимось іншим. Оце вам, Ежені, найліпший спосіб утішатися з чоловіком, не ризикуючи завагітніти; знайте, що в таких випадках жінка не обмежується тим, що підставляє чоловікові гепу, так, як я вам описав, вона ще й смокче або накачує його член, всіляко розпалює свого партнера, і я знав жінок-розпусниць, які вносили більше чару в ці епізоди, аніж у втішання, узвичаєні суспільством. Уява — збудник насолод; коли йдеться про любовну гру, вона всім керує, вона всім рухає; хіба не завдяки їй зазнаємо ми розкошів? Хіба не з неї народжуються найпікантніші спалахи хоті?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Можливо. Але ти повинна знати, Ежені, що уява допомагає нам тільки тоді, коли наш дух цілком вільний від забобонів; досить мати один забобон — і вона замерзає Ця примхлива частка нашої свідомості настільки схильна до розпусти, що нікому не вдається її загнуздати; найвищий тріумф, найвишуканіша насолода для неї — це порвати всі пута, які намагаються на неї накинути; вона — ворогиня порядку, вона обожнює безлад і все, що несе на собі тавро злочину: ось звідки дивна відповідь обдарованої багатою уявою жінки, яка лежала під своїм чоловіком, нечутлива й байдужа.

«Чому ви така холодна?» — запитав він.

«А тому, — відповіла йому дивачка, — що ви граєте мене зовсім просто, без вигадки».

ЕЖЕНІ. Мені безумно подобається ця відповідь… О, моя люба, як мені до вподоби переживати такі божественні спалахи розбещеної уяви! Відколи ми запізналися з тобою… авжеж, лише від тієї хвилини в моїй свідомості завирували думки, сповнені жагучої хоті — о, ти не здогадуєшся, які вони палкі, ти ніколи не зможеш цього уявити!.. О, як я розумію тепер тих, хто прагне скоїти злочин! Як він мене приваблює, як спокушає!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тож хай тебе не дивують більше, Ежені, ні людська жорстокість, ні всілякі жахіття, ні найогидніші злочини; те, що видається найгидшим, найпотворнішим, найзабороненішим, найдужче баламутить нам голову… Саме воно допомагає нам спізнавати в розпусних ігрищах найвишуканіші насолоди.

ЕЖЕНІ. Скільки неймовірних витівок, мабуть утнули ви обоє! Як би я хотіла знати подробиці!

ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи і голублячи дівчину). Прекрасна Ежені, я в сто разів більше волію бачити, як ви переживаєте все те, що я хотів би з вами вчинити, аніж розповідати вам про те, що я вже вчинив з іншими.

ЕЖЕНІ. Я не певна, чи це добре для мене погоджуватися на все.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я б тобі не радила цього, Ежені.

ЕЖЕНІ. Ну гаразд, я не стану вимагати подробиць від Дольмансе. Але ти, моя люба подруго, я тебе заклинаю, розкажи мені, чого такого незвичайного натворила ти в своєму житті?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я проводила сеанс одночасної гри з п'ятнадцятьма чоловіками. Я віддавалася дев'яносто разів за двадцять чотири години, причому мене шпокали і спереду, і ззаду.

ЕЖЕНІ. Це звичайна розпусна гра, така собі демонстрація витривалості. Закладаюся, що були в твоєму житті вчинки куди незвичайніші.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я жила в борделі.

ЕЖЕНІ. А що це — «бордель»?

ДОЛЬМАНСЕ. Так називають публічні доми, де кожен чоловік за помірковану плату може вибирати собі молодих і гарних дівчат, готових задовольнити його пристрасті.

ЕЖЕНІ. І ти там віддавалася чоловікам, моя люба подруго?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Атож, я там вела себе, як повія, і протягом цілого тижня задовольняла забаганки всіляких гультяїв; отам мені доводилося бачити справді незвичайні смаки. Згідно з принципами розпусної поведінки я полювала на перехожих, як знаменита Феодора — дружина імператора Юстиніана,[2] як справжня вулична хвойда… А гроші, зароблені проституцією, я потім ставила на лотерею.

ЕЖЕНІ. Я знаю тебе, люба подруго, і певна, що ти заходила далі.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ти гадаєш, це можливо?

ЕЖЕНІ. О, звичайно, зараз я тобі викладу свої міркування. Казала ти чи не казала, що найвитонченіші духовні втіхи ми добуваємо з уяви?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Та казала.

ЕЖЕНІ. Так от, коли ми даємо уяві волю, коли дозволяємо їй долати всі перешкоди, якими обгороджують її релігія, вимоги пристойності, гуманність та доброчесність, тобто всі наші так звані обов'язки, чи не маємо ми всі підстави сказати, що такі польоти уяви видаються нам справжнім чудом?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Безперечно.

ЕЖЕНІ. А чому уява так нас збуджує — чи не тому, що заносить далеко-далеко?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, тому.

ЕЖЕНІ. А якщо так, то, прагнучи якомога сильніше розбудити свої почуття, якомога більше розчулитись, ми неодмінно даватимемо волю своїй уяві, спрямовуючи її на речі рідкісні та неймовірні, і тоді розбурхана фантазія підсилить відчуття насолоди…

ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи Ежені). Розумниця!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Який поступ зробила наша пустунка за зовсім короткий час! Але чи ти знаєш, моя чарівна подруго, що можна зайти дуже далеко по стежці, яку ти хочеш протоптати?

ЕЖЕНІ. Так я міркую, а що ти радиш мені ні в чому себе не обмежувати, сама роби висновок, куди можуть завести мене мої думки.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ.