Димитр Ангелів - Сміливий чунг

його з усіх боків, махали перед його очима передніми кінцівками й голосно схлипували. Розлючений Їхнім криком та рухами, мут починав крутитися в їхньому колі, нїби розмірковуючи, в яку з цих надокучливих істот встромити свій страшний ріг, і потім ошаліло кидався на неї. Чунги розбігалися увсібіч і ховалися за дерева. Короткозорий мут, сопучи, пробігав мимо, не зачепивши нікого, і зорював своїми твердими копитами землю. Чунги бігли за ним услід і, несамовито галасуючи, знову примушували його повернутись назад. З налитими кров’ю очима мут у безсилій люті знову кидався на них, і чунги знову ховалися за деревами. Ця марна біганина то вперед, то назад тривала доти, поки втома не перемагала гнів мута. Задиханий, він зупинявся, висолопивши довгий червоний язик. А чунги, яким набридло вже дратувати звіра, забували про нього і йшли геть.

Одного разу між деревами промайнуло строкате тіло грі. Охоплені змішаним почуттям страху і відваги, чунги зібралися в гурт, роззявили широкі щелепи й заревли на все горло. Грі страшенно здивувався: нічого подібного йому ще не доводилось бачити. Для нього було звичним, коли з його появою чунги кидалися врозтіч.

Раптом, несподівано для всіх, наперед виступила пома і короткими стрибками рушила до грі, розмахуючи затиснутою в передніх кінцівках товстою ломакою. Наступної миті слідом за нею побіг і чунг, а трохи згодом до хижака з несамовитим ревом короткими, рвучкими стрибками кинулась і вся група.

Подив грі замінився ваганням, а вагання — неспокоєм. Мабуть, чунги мали намір його зловити й задушити передніми кінцівками… І грі, підібгавши хвоста, щодуху кинувся тікати, а вслід йому чулося ревіння чунгів. Так жорстокого й небезпечного хижака прогнали чунги, які злізли з дерев на землю. І вони стали після цього ще сильнішими.

Свідомість поми вже могла пов’язувати окремі випадки захисту з допомогою ломаки в єдиний ланцюг, і в неї виникла догадка, що цією ж таки ломакою можна вбити будь-яку тварину, якщо вдарити нею по голові або по спині. А окремі випадки цього захисту були зрозумілими самі по собі: одного разу вона вбила ломакою грау, іншим разом врятувалася нею від нападу ри-мі, яких вона тоді чимало перебила, а тепер змушений був тікати і кровожерний грі. Отже, ломакою можна не тільки вбивати, а й проганяти звірів.

Через те своєю відвагою вона перевищувала всіх інших чунгів.

Одного разу, роздратувавши велетенського мута, чунги розбіглися й поховалися за деревами. Пома зачекала, поки розлючений звір наблизиться до неї, і, замахнувшись, важко опустила ломаку на його рогату голову. Удар прозвучав глухо, але мут не впав, як цього сподівалася пома. Люто заревівши, він підкинув ЇЇ своїм страшним рогом раз, вдруге, втретє, потім почав топтати ногами й котити по землі. І пома зрозуміла, що тепер ні ломака, ні її сила, ні дивовижне вміння хапати всіма чотирма кінцівками не зможуть їй допомогти. З переляку та болю вона забула не тільки про ломаку, а й про все інше.

На якусь мить чунги зупинилися, ніби вкопані, приголомшені тим, що сталося з помою. Ніхто з них не сподівався, що може знайтися чунг, який наважився б стати перед оскаженілим мутом і сам не став би жертвою дурного рогача. Потім, здогадавшись, яким чином можна врятувати пому, почали ревти й підстрибувати, намагаючись відвернути від неї увагу ошалілого мута. Дехто з одчайдушним криком пробігав у нього перед очима і зникав у кущах. Розлючений мут залишив пому, втупив свій кривавий погляд у чунгів і, як вони й сподівалися, кинувся за ними. Чунги миттю повтікали й поховалися за деревами. Потім знову повибігали наперед і, ревучи та підстрибуючи, почали відвертати увагу мута від поми. Інші заманювали його ще далі. Таким чином пома була врятована від неминучої смерті, смерті від страшного рога й твердих копит товстого мута.

Дорого заплатила пома за свою сміливість: одна її грудь була розірвана зовсім, гомілкова кістка на задній кінцівці оголена до самої ступні, ступня другої кінцівки розчавлена, з правого плеча здерта вся шкіра. Кров запеклась у неї на обличчі, залила пальці, шерсть. Від нестерпного болю затьмарювалася її свідомість. Вона лежала на землі закривавлена, покалічена, нездатна навіть підвестися й сісти.

Чунги з юрмилися навколо, буркотіли і співчутливо дивились на неї. Дивились і чекали, коли вона помре, щоб тоді закидати її гілками і протяжно заревти.

Тимчасом велетенська руда тінь голодного грау непомітно наближалася до чунгів. Нечутно ступаючи м’якими лапами, він тихо підкрадався поміж деревами і кущами, не спускаючи жовтих злих вогників з своєї здобичі. Гpay намагався стримати своє муркотання, яке вихоплювалося з його грудей від передчуття насолоди: зараз він кинеться на першого-ліпшого чунга і перегризе своїми гострими зубами йому горло.

Та коли він підійшов до них уже зовсім близько і вони його ще не помітили, грау раптом охопила нерішучість. Він ще раз окинув поглядом чунгів і тепер уже цілком виразно бачив усю їхню групу. Такої кількості чунгів одразу йому ще ніколи не доводилось бачити. Дивуючись і вагаючись, він розглядав їх, уже цілком приготувавшись до стрибка, проте не стрибнув, а лише слабо, нерішуче заричав. У цю мить один із чунгів помітив хижака, і з його грудей вихопився голосний рев. Чунги злякано стрепенулися і обернулись до грау. Кров захолола в їх жилах. Грау був так близько, що коли б вони й наважились повернутись до нього спиною і спробували тікати, він одразу кинувся б на котрогось із них. А так, віч-на-віч, вони могли передніми кінцівками захистити принаймні своє горло від зубів грау. І вони навіть не ворухнулися, втупивши погляди в жорстокого хижака, який все ще не зважувався кинутися на них, а тільки здавлено ричав.

Минуло всього кілька секунд, а чунгам здалося, що вони стоять так уже досить давно. Потім, швидше інстинктивно, ніж усвідомлено, чунги збилися в тісний гурт, щільно притиснувшись дужими тілами один до одного. Нікому з них навіть не спало на думку пошукати гілляку або ж принаймні нагнутися і взяти ломаку поми. Раптом вони всі разом заревли, погрозливо замахали передніми кінцівками й рушили до грау.

Ще ніколи ліс не був свідком такої картини: чунги нападали на грау! Ніколи жодна тварина