Автор невідомий - Українські традиції

(богині) в такий спосіб. Спочатку вони розбивають приреченим ціпком голову. Потім, за словами одних, тіло скидають зі скелі в море, – бо на скелі стоїть жертівник, – а голову прибивають до палі; інші так само розповідають щодо голови, але кажуть, що тіла не скидають зі скелі, лише ховають у землі. А та богиня, що їй жертвують, це, за словами самих таврів, Іфігенія, дочка Агамемнона[127]. З ворогами ж, як попадуть у їх руки, чинять так: кожний відтинає голову й несе додому. Там набиває її на палю і ставить високо над дахом, найчастіше коло димаря. Вони кажуть, що ті голови стирчать там і пильнують дім. Живуть вони з грабунку і війни.

104. Агафірси – це найніжніші люди. Вони носять особливо багато золотих прикрас. Із жінками живуть усі спільно, через те вони всі собі браття й рідні і немає в них ні заздрощів, ні ненависті. В усіх інших звичаях вони подібні до фракійців.

105. Неври мають скіфські звичаї. За одне покоління перед походом Дарія мусили вони покинути край через змії. Саме земля вивела із себе багато змій; вони ще й напали з півночі, з пустелі, так що неври мусили покинути свій край і перейти до країни будинів. Виглядає так, що ті люди чарівники. Скіфи й греки, що живуть у Скіфії, кажуть, що кожен невр раз на рік стає вовком на кілька днів, а по тому знову прибирає давню подобу. Мене в тому не переконали, але вони й далі говорять уперто своє й присягаються, що це (таки) правда.[128]

106. Андрофаги мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого. Вони кочують. Одяг носять скіфський, а мову мають свою особливу. Вони одні з цих (народів) їдять людей.

107. А меланхлени всі носять чорний одяг й від того дістали назву. Звичаї мають скіфські.

108. Будини – це великий і численний народ. Вони мають ясно-сині очі і ясне волосся. У їх країні є дерев'яне місто, що називається Гелон. Воно оточене дерев'яним муром, високим і цілком із дерева, а довгим із кожного боку на тридцять стадій. Будинки і святилища в них також із дерева. Там є святилища грецьких богів, прикрашені на грецький спосіб статуйками богів, жертівниками й храмовими спорудами з дерева. Вони справляють кожні три роки свято Діоніса і впадають у вакханальний шал. А гелони справіку були греки, але виселилися з надморських міст і поселилися в краю будинів. Розмовляють то скіфською, то грецькою.

109. Але будини й гелони говорять різними мовами й мають різні звичаї. Будини – тубільці (корінні жителі), провадять кочове життя й одні лише з-поміж цих народів живляться сосновими шишками; гелони ж – хлібороби, живляться хлібом, мають городи і ні зовні, ні кольором (волосся) не схожі на будинів. Греки називають і будинів гелонами, але неправильно. Уся їх (будинів) країна вкрита різними деревами. В найбільшім лісі є велике озеро, а довкруги нього болота й очерет. У тих лісах ловлять видру, бобрів та інших звірів з чотирикутними мордочками; їхніми шкірками обшивають свої кожухи, а яйця вживають для лікування матки.

110. Про савроматів розповідають таке. Коли греки боролися з амазонками[129], – амазонок скіфи називають еорпата, що грецькою означає мужевбивці, бо «еор» (скіфською) означає муж, а «пата» – вбивати, тоді, як оповідає переказ, греки після перемоги в бою під Фермодонтом, повертаючись звідти, забрали на три кораблі живцем узятих амазонок. Але на морі вони (амазонки) напали на мужів і побили їх. А оскільки вони зовсім не знали кораблів і не вміли поводитись з кермом, вітрилами, не вміли веслувати, тож після вбивства мужів понесли їх хвиля й вітер і загнали до Меотійського озера, до Кремнів. Кремни ж – у країні вільних скіфів. Там висадились амазонки з кораблів і рушили до обжитого краю. Вони найперш зловили коней і так на конях уже спустошували землю скіфів.

111. Скіфи не могли зрозуміти цього явища. Вони не знали їхньої (амазонок) мови, не знали їхнього одягу, ні народу, отже, дивувалися, звідки такі взялися, й гадали, що це мужі в першій молодості. Почали, отже, з ними воювати. Та як у бою захопили скіфи кілька трупів, побачили, що це жінки. Вони порадилися, отже, й вирішили не вбивати їх ніяким способом, а вислати від себе до них молодих хлопців, стільки, скільки й тих. (Вислані) мали стати табором близько (біля амазонок) і робити те ж саме, що й вони; а якби вони схотіли переслідувати скіфів, то не битися, лише втікати. Коли ж перестануть (переслідувати), то наблизитися знову до них і стати табором. Таке постановили скіфи, бо хотіли з ними мати дітей.

112. Послані молодці виконали наказ. Амазонки зрозуміли, що вони прийшли без підступних намірів, і лишили їх у спокої; але ті підсувалися табором чимраз ближче. А ні молодці, ні амазонки не мали нічого більше, лише зброю й коней, але жили, як і ті, з ловів і грабунку.

113. Під полудень зробили амазонки таке. Вони розійшлися по одній або по двоє, щоби заспокоїти природні потреби. Коли це побачили скіфи, зробили те саме. Один із них напав на відокремлену амазонку, та вона зовсім не боронилася, а дозволила себе спіймати. Вони не могли поговорити, бо не розуміли одне одного, але вона показала рукою, щоби він прийшов на другий день на те саме місце і привів другого (з собою); вона подала знак, що їх має бути два, а вона також приведе