Жиль Леруа - Пісня Алабами

Літун кохає мене голу. Він теж не ховається. Першого разу, коли я затулила груди, він реготався. А тепер я така гола, що мені майже боляче від того.

Ми йдемо увечері на пляж, прихопивши із собою шампанського, і я почуваюся вільною, почуваюся королевою, бажаною. Шанованою?

Тієї ночі, що закарбувалась у моїй пам'яті, тієї ночі, що витатуйована була у вічному небі, він скинув простирало і сказав: ох, так гаряче. Треба нам ці простирала? І він висмикнув їх із-під нас, а потім пожбурив і ковдру з подушкою.

І почав ніжно кохати мене простісінько на голому матраці, помальованому білими і брунатними смугами.

Я піддаюся, скоряюся йому, чую голос моєї чесноти: так, так, ні — ніколи в житті!

Я люблю його сміх. У його обіймах мені відкривається інше, це не подружнє зґвалтування, не чвакання, еякуляція, кровотеча, не нудьга по тому, коли цілими годинами не можеш зізнатися собі, що ви вже не кохаєте одне одного, ні, це щось інше, без простирал, просто голе тіло на голому тілі, не бруд це і не сором по тому, як усе скінчилося.

О, дивитися, як спить твій коханець — це просто-таки делікатес, як сама не можеш заснути. (Для мене це немов калач із медом).

Осереддя, центр його тіла — ота охляла, невинна і сонна табака: спершу вона мов слимак, та буває таке, що вона стрепенеться і дарує життя або ж отруює його. Воно одне в одному чи радше обоє за ціною одного. І часом мене охоплює паніка, що Скотт витурить мене, як я завагітнію, мені страшно. Та, боюся, Скотт не спить ні з ким, крім мене. І якби я могла зайти від нього в тяж, то носила б ту дитину сто років. Та незабаром усе скінчиться.

Я сказала, що він нічого не приховує, та це неправда. Жозан не хотів поголити вуса, а як я почала на тім наполягати, сказав, що в нього була заяча губа в дитинстві й від неї лишилася чимала близна. І ота клята близна потроху геть зіпсувала нам життя. Ото вже дурня! Літун завжди був прегарний, бажаний, він створений був для кохання і ладен був кохатися скрізь, на піщаному пляжі, у затінку ялин і каштанів, на розпечених сонцем скелях. А тепер я уникала його вуст, я й гидувала ними, і боялася їх трохи. Адже цілуватися не означає поранити!

Авжеж, знаю: не чемна я дівчинка і не добра. Я назавжди залишуся Суддівною. Хоч і була я розпусною жінкою, яку всі цілували, та спала я тільки з двома, і другий був моїм чоловіком.

Фітц одружився зі мною не для сексу: натоді він уже багато дівчат перепорав, тож ніщо вже не могло його здивувати. Я була для нього колодою, яку треба було запалити, і згодом, коли минули вже роки, він скаржився на це одному своєму другові, якого я прозвала Льюїсом О'Коннором. А він наступного дня повторив мені ту фразу, щоб показати, яку владу має над моїм чоловіком. Я глянула на цього гейка-вояка й відказала:

— Не верзіть дурниць, Льюїсе, Скотт ніколи не римувався з hot[9].

Ох, той француз-літун! У його обіймах я гнуся немов билинка, спалахую немов сірник.

Я востаннє попросила Жозана поголити ті нещасні вуса. Він запитав: «А ти не перестанеш мене кохати?» Я присягнулася, що цього не станеться. І не відчула ніякої огиди, коли побачила ту близну. І з утіхою цілувала ті вуста. І його прутень відразу ж відгукнувся і напнувся.

Плин того часу був для нас бурхливим, гуркітливим потоком, що пінився, спадаючи в безодню, аж наше щастя забризкувало нас від ніг до голови. І від того серце моє і моя душа завмирали, так я боялася, що всьому цьому настане край.

Знала я, що край таки настане, та не казала про це. Лишала Жоза в обіймах його п'янкої втіхи, минущої радості, тому що цей чоловік був створений для щастя і не більше шкодував би за цим щастям, ніж за попереднім чи наступним.

Не питайте мене, звідки я це знаю. Просто знаю, та й годі.

Той хлопчина на пляжі, де я помирала від нудьги, сказав, що я гарна. І зріла, якщо я добре втямила його італійську. Невже я так швидко постаріла? Можна було б сумніватися в тих компліментах, та хлопчина так промовисто і наївно поклав долоню на своє проміжжя, що стало зрозуміло, який він збуджений. Так хочеться мені бути гарною, незайманою і незаплямованою. Бути тільки сама самою, до краю. До самісінької межі. Зрештою, це те саме.

Кохай мене. Забери мене. «Ті supplico. Amami»