Дмитро Терко - Альтернативні пригоди Буратіно, Дмитро Терко

По від'їзду Мальви до Парижу, Тілу якоїсь ночі розбудив глухий удар і дзвін розбитого скла, що лунав з сусідньої кімнати. Тіла увійшла. І дійсно, балконне вікно було розбите, а на столі поруч з Віною щось підстрибувало і стрепехалося, наче гігантський чорний метелик, залишаючи червоні крапельки на світлій скатертині. Хазяйка підійшла ближче. Це був кажанчик, що подряпався о розбите ним скло. На щастя, не дуже. Тіла взяла невдаху, склавши вздовж тільця його великі крила, обережно загорнула в чисту ганчірочку, обв'язала шнурочком і поклала на софу, як найближче до темного кутка кімнати. Зранку миша вже була спокійною. Коли Тіла взяла її до рук, щоб краще розгледіти, вони обидві здивовано дивилися, не моргаючи, одне на одне. Маленькі чорні бусинки очей миші, а вона виявилася дівчинкою, справляли враження на Тілу, наче такі знайомі їй чорні перлини. Мала пікнула раз, другий. Це прозвучало не як зойк, а скоріше – привітання. Тіла засміялась. Кажанчик заморгав. "От і познайомилися. Може, залишишся з нами? Як?", запитала Тіла. Гостя знову пікнула. Тоді Тіла розв'язала її і піднесла до блюдечка з водою. Маленький рожевий гостренький язичок двічі сьорбнув. "От і добре, дівчинко", мовила Тіла. Я нарікаю тебе Майкою, бо ти – травнева!"  І з цими словами господиня піднесла Майку до спинки софи. Та одразу вчепилася своїми кігтистими лапками в старий дерматин і перевернувшись догори дригом заснула.

Так вони й поладнали.