Джуні Салем - Скрипаль Диявола, Джуні Салем

- Невже він вбив кохану?! - Ні, але він був віртуозним музикантом і йому потрібна ОСОБЛИВА скрипка. Кажуть, майстер виконав його прохання і виготовив Червону скрипку, в якій було сховано жіночу душу. Вона плакала і співала так, що ніхто не міг залишитись байдужим!

Пролог

У вікно сипав різдвяний сніг. В кімнатці, де ледь вмістилося лише одне ліжко і старе крісло, сиділа жінка. Хвороба та бідність рано її підкосили. У минулому гарна, вона була дуже бліда, під очима залягли глибокі тіні, а волосся вкрила сивина, для якої в сорок років ще не настав час. Жінка глибоко замислилась і не одразу відповіла, коли постукали двері.

 - Синьйора Пьєполло! -  добродушна служниця з'явилася на порозі - Ви знову сумуєте! Не можна так, лікар сказав, що вам потрібно більше посміхатися! Я тут подумала... кажуть ви любите музику, може вона вас розвеселить? Цей синьйор нещодавно у нашому місті, я попросила його зіграти для вас!

Дівчина відступила, пропускаючи до кімнати незнайомця. Як тільки він увійшов, тримаючи в руках стару скрипку, господиня зблідла ще дужче, а на її губах застиг вигук здивування.

Як, адже пройшло стільки часу?! Цього просто не могло бути! І все ж вона безпомилково впізнала музиканта - кожну рисочку обличчя, пронизливий погляд і темне, недбало розкидане по плечах волосся. Вона не бачила Анджело двадцять років, а він анітрохи не змінився, ніби роки не мали над ним влади. Синьйора Пьєполло закрила обличчя руками, на неї наринули спогади про події, що назавжди змінили долю...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍