Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

— Зовсім не добре. Біль без сумніву повернется. Цей зуб уже навряд чи можна врятувати – він увесь у дірках, і запалення вже пішло довкола.

Котик виліз із драконячої пащі, витер лапи й уважно поглянув на Вулкана.

— Зуб треба видалити й прикласти ліки до ясен. Іншого вибору немає — інакше біль повернеться.

Вулкан важко зітхнув і одразу здався Мурові меншим і зовсім не грізним. Навіть такі творіння під дією болю втрачають свою величність.

— Я не хочу, щоб біль повертався. Він робить мене дуже злим. Я не можу нічому радіти: ні їсти, ні літати, ні спати. Нічого не хочеться, — тихо мовив Вулкан. — Ти допоможеш мені, будь ласка?

— Так, звісно. Я зроблю все, що в моїх силах. Але мені знадобиться трохи додаткового знаряддя.

Дракон допоміг котику зібрати все, що той вважав за потрібне для видалення зуба. Усе разом вони почистили, помили й продезінфікували. Приготували теплу воду, яку Вулкан підігрів полумʼям у казані. Мур заздалегідь приготував мазь для загоєння ясен, щоб нанести її після видалення хворого зуба.

Чекати довше вже не було часу — дія узвару потроху слабшала. А видаляти зуб наживо у дракона… Таке Мур навіть уявити боявся.

— Треба видаляти, бо потім болітиме ще дужче.

— Згоден, хоч і важко це визнавати. Великий дракон — безсилий перед зубом.

— Це не робить тебе слабким. Навпаки — визнати, що тобі потрібна допомога, і зважитися на складне рішення — це справжня сила, — переконував Вулкана Мур.

— Добре, балакучий ти кіт! Умієш же зуби замовити.

Це було випробування і для Мура. Він не хотів завдати Вулкану ще більшого болю чи зробити гірше. Спершу він спробував витягнути зуб самотужки, користуючись  підручними засобами. Але щоразу, коли Мур торкався зуба, дракон гарчав.

— Ні, так я не впораюся. Треба швидко й сильно, але зуб для мене надто великий. Давай спробуємо з мотузкою й деревом.

— Це як? — здивовано перепитав Вулкан.

— Прив’яжемо мотузку до дерева і до твого зуба. Ти різко злітаєш — і зуб вискочить сам. Навіть не встигнеш зрозуміти, що сталося, — впевнено заявив Мур.

— Давай спробуємо, — по голосу було чутно, що Вулкан має сумніви.

Мур усе підготував і дав Вулкану команду злітати. Дракон могутньо відштовхнувся від землі, а його крила розсікли повітря. Котик закрив лице лапами від здійнятої пилюки. Щось затріщало, пролунав рик Вулкана — і Мур тільки встиг відчути, як над ним щось пролетіло.

Вулкан так сильно намагався швидко злетіти, що вирвав дерево з корінням — і воно полетіло за ним на мотузці.

— От і що тепер будеш робити?! — вражено прошепотів Мур, дивлячись, як Вулкан з деревом у лапах сідав на землю.

— Щось твій спосіб не дуже спрацював, Мур. Гарне дерево, на жаль, я вирвав, а хворий зуб — ні!

— Так, халепа… Тоді давай прив’яжемо до он того велетенського каменя. Цього разу точно спрацює!

Вулкан терпляче чекав, поки котик обмотував мотузкою велетенський камінь – майже такий самий за розміром, як дракон.

— Злітай! — гукнув Мур.

Дракон різко злетів угору, і від розмаху могутніх крил Мура ледь не відкинуло. Камінь сіпнувся, коли мотузка натягнулася, але все ж залишився на місці. 

— Спрацювало! — радісно загарчав Вулкан.

Хворий зуб разом із мотузкою впав на землю біля каменя. Мур видихнув з полегшенням. Він щиро радів, що зміг допомогти, і що Вулкан більше не страждатиме від болю.

Вулкан посміхався — хоч посмішка в нього й була доволі лячна.

— Я дуже вдячний тобі, Муре. Яке ж полегшення… Світ ніби знову став барвистим. Стільки прекрасного довкола! Через біль я цього не помічав. У голові була тільки одна думка — аби біль зник. А він не зникав… Тому й хотілося робити боляче іншим.

— Добре, що полегшало. Та не вагайся просити допомоги — взагалі, і тим більше, коли щось болить. Не мовчи про це, не терпи наодинці — і не завдавай болю іншим.

— Так, тепер я це розумію. Дякую. Ти такий малий, а знаєш так багато.

— У мене були гарні вчителі. А ще в мандрівках я завжди намагаюся навчитися чомусь новому.

— То ті Шурко та Абиязнав не такі вже й пройдисвіти, виходить!

— Я передам їм, що ти про них гарної думки, — посміхнувся Мур.

— Я думав: я великий і сильний дракон, усі мене бояться — і більшого не треба. А коли ти сильний, просити допомоги нібито й недоречно. Хто ж тоді тебе боятиметься? Але тепер я розумію, що це не мало сенсу.

— Тебе можуть поважати й добре ставитися за твої вчинки. А страх не викликає поваги чи доброго ставлення. Не обов’язково досягати свого через чужий страх.

— Ти дуже мудрий, Мур. Раніше мене тільки на бій викликали — ніхто й не думав спершу поговорити до всієї історії з зубом. Дякую тобі, що не злякався заговорити першим, — з теплотою у словах наголосив дракон.

Мур і Вулкан ще довго розмовляли, ділилися історіями та сміялися. Дракон навіть подарував Мурові одну зі своїх лусок — вона була завбільшки з лицарський щит і стала котику у пригоді. Цей дарунок дуже припав Муру до душі.