Fill - Артефакт Провідника: Печать Темряви, Fill

Розділ 15. Новий день — нові сюрпризи

Наступного дня, після всієї цих дивних суботи і неділі, Ноель відчував, що нарешті може зробити крок вперед. Сильва повернувся до свого звичного настрою, і хоча він більше не жартував, як раніше, він здавався спокійнішим і зібранішим. І все ж, щось у його поведінці залишалося насторожуючим для Ноеля. Якби це була не субота, він би сказав, що це найкращий день, але після того, як сталося вчора, він зрозумів, що потрібно готуватися до чогось неочікуваного.

— "Ну що, карапуз?" — Сильва озирнувся на Ноеля, поки вони йшли через ліс. Він був більш спокійний, ніж зазвичай, але у його голосі все одно була та сама іронія, що не покидала його навіть в моменти тиші.

— "Чому ти мене саме так називаєш?" — запитав Ноель, знову намагаючись впоратися з цим "карапузом". Його терпіння вже було на межі.

Сильва лише злегка посміхнувся.

— "А ти що, хочеш, щоб я тебе по імені? Обійдешся." — запитав він, спокійно дивлячись на нього. — "Це звучить занадто серйозно для тебе, малий. Тобі краще звикнути до свого нового імені. І, чесно кажучи, ти досі мені здаєшся дитиною, не зрозуміло чому."

Ноель лише тихо зітхнув. Він уже звик до цього, але щоразу було важко не почувати себе маленьким у порівнянні з Сильвою. Особливо коли той не припиняв цього підкреслювати.

Після кількох годин подорожі вони дісталися до маленького поселення, яке Сильва вибрав для того, щоб відпочити і «підготуватися» до наступного етапу їхньої подорожі. Але, як завжди, звичайний відпочинок не був для Сильви нормою. Він завжди знаходив спосіб зробити з цього ще одне випробування.

— "Ми залишаємося тут на ніч." — сказав Сильва, підходячи до вхідних воріт. — "Не переживай, карапуз, ми все одно не будемо тут довго."

Ноель намагався зрозуміти, що він має на увазі, і чому вони залишаються в цьому місці. Але перед тим, як він зміг задати питання, Сильва знову підняв руку, показуючи на маленький кафе, що стояло на іншій стороні вулиці.

— "Це місце відоме своїм дивовижним печивом. Це те, що нам потрібно." — сказав він, усміхаючись. — "Всі ці «тренування» і пригоди, час від часу, потребують трохи розслаблення. Підемо?"

Ноель, не розуміючи, що відбувається, вирішив не заперечувати і просто йти слідом. Сильва іноді змушував його брати участь у чомусь абсолютно неочікуваному, навіть коли це не виглядало так, як повинно.

У кафе вони були зустрінуті старшим чоловіком, який поглянув на них з певною цікавістю, але не сказав ані слова. Вони сіли за стіл, і через кілька хвилин перед ними з’явилися смачні, ароматні печива та чашки гарячого чаю.

— "Ти вже їв щось подібне?" — запитав Сильва, знову звертаючись до Ноеля, коли той відкусив шматочок печива.

— "Ні." — відповів Ноель, намагаючись зберігати спокій. — "Це дуже смачно."

Сильва лише посміхнувся, нахилившись до нього.

— "Іноді треба дати собі відпочити, карапуз. Хоча б трохи. Ти ж ще не зовсім готовий до того, що нас чекає."

Кілька годин пройшли у такому спокійному ритмі. Але навіть попри це, Ноель не міг позбутися відчуття, що все це — лише підготовка до чогось більшого і складного. Сильва, здається, намагався тримати себе в спокої, але це не тривало довго.

Коли вони вийшли з кафе, йшло вже пізнє післяполудне, і саме тоді Ноель дійсно зрозумів: Сильва повернувся до свого звичного настрою. Тільки тепер він став ще більш загадковим.

— "Підемо." — сказав Сильва, знову поважаючи Ноеля, але він не пояснив, куди вони йдуть.

Ноель кинув погляд на нього, зрозумівши, що навіть якщо Сильва сьогодні і був спокійніший, він все одно залишав багато загадок.

— "Ми вже йдемо кудись?" — запитав він, намагаючись не здаватися занадто настороженим.

Сильва лише посміхнувся і мовив:

— "Тобі краще звикнути до того, що кожен день буде новим викликом. І ніколи не можна бути впевненим у тому, що насправді відбудеться."

І з цими словами вони вирушили в нову пригоду, де кожен день обіцяв бути таким же непередбачуваним і насиченим, як і всі попередні.

Цей день, хоч і пройшов без особливих проблем, лише підсилив усвідомлення Ноеля: з Сильвою він ніколи не буде знати, чого очікувати. І хоча вони йшли без зайвих приколів, було зрозуміло, що все ще попереду.

Ноель відкрив свій записник і записав:

— "Здається, я починаю розуміти: з Сильвою ти ніколи не знаєш, коли саме почнеться наступне велике випробування."

Зітхнувши, він закрив записник і глянув на Сильву, що вже йшов уперед, ведучи його в чергову невідомість.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍