Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 12. Батько вчить Ліду як бути чаклункою. Посвячення.

Коли Ліді виповнилося дванадцять років, батько вперше пояснив їй, що вона природжена чаклунка. Ввечері після школи він посадив її у коляску старого залізного мотоцикла та повіз до найближчого лісу. 

— Я тобі дещо покажу, — змовницьки підморгнув чоловік дівчинці й витягнув зі свого, пошитого з грубої тканини мішка маленького сірого кролика. Тваринка тремтіла і жалібно дивилася на нього своїми, розширеними від страху очима. Далі він наказав Ліді уважно за всім стежити й, міцно тримаючи малого за вуха та не відводячи погляду від його очей, почав витягувати та поглинати в того життєві сили. Тонкий потік енергії жовто-білого кольору стрімко збігав і губився десь посередині чола Анатолія. 

За мить, вовна кролика почала збиватися пучками, а місцями з'явилися залисини. Його очі запливли білою плівкою. Маленька тваринка раптом жалібно пискнула й замовкла. Ставши старим, кролик помер. Натомість в чоловіка зникло сиве волосся на скронях. Дівчинці стало трохи жаль пухнастого. Разом з тим, батько, безумовно став набагато гарніший і ніби помолодшав. 

— Ти теж так можеш, — задоволено сказав Анатолій, повернувшись до Ліди. — Це називається чорною магією. Довгий час таке робити суворо заборонялось. Проте, декілька століть тому, група обраних темних вигнали світлих чаклунів з магічних королівств і тепер там панує наша рідна магія найсильнішого. Щоправда, світ людей все ж таки, поки що непідвладний нам. Тому, ми мусимо приховувати свою силу та вміння. І якщо потрібно, ми беремо невелику частину енергії в людей непомітно. 

Він потягнувся й витягнув з іншого мішка ще одного кролика. Цього разу це був її улюбленець, якого вона власноруч вигодувала. Анатолій показав на нього пальцем і урочисто промовив: 

— Забери його життя! Доведи, що ти одна з нас і ти отримаєш безмежну силу, красу, вічну молодість та дуже довге життя!

Ліді не хотілося цього робити. Ймовірно, якби тоді вона відмовилася, у неї з’явилася б можливість стати світлою чаклункою. Та батько надто добре знав дочку і підступно додав: 

— Якщо ти це зробиш, то завжди будеш найкращою серед інших. Ти будеш найкрасивішою та найгарнішою. Всі твої однолітки любитимуть тебе й будуть захоплюватися тобою.  

Ліда була занадто честолюбною та гордовитою й не змогла чинити опір цій спокусі. Він запропонував те, що було найзвабливіше та найбажаніше для дівчинки. Те, що вона бачила у своїх найпотаємніших снах — як однокласники та інші діти зі школи схиляються перед нею й борються за можливість бути її друзями чи провести разом час. Це додало їй сміливості. 

Тремтячими руками вона взяла свого улюбленого пухнастого друга та почала витягувати з нього життя. Вона широко відкрила очі від страху. Енергія, що полилася, обпікала лоба. Потім дісталася потилиці та шиї. Наступної миті біль пронизав усе тіло від маківки до п'ят. Вени горіли зсередини. Дівчинка запанікувала. Її грудна клітина стиснулася й стало важко дихати. Ліда почала хапати ротом повітря, боячись задихнутися. Та за хвилину біль різко зник. Дівчинка відчула солодкий присмак меду на губах й краєм ока помітила, що листя на деревах стало зеленішим, а сонце яскравішим. Облизнувшись, Ліда вирішила не зупинятися, й витягнула з кролика все, до останньої краплі. Її розкішне золотаве волосся враз потемнішало. А за хвилину почорніло. Дівчинка сп’яніла від такої кількості чужого життя. Це була дія, після якої дороги назад вже не було. Світлий світ магії тепер був назавжди закритий для неї.    

Після цього випадку вона ще більше почала зневажати брата та матір, які, на її думку, були слабкими. Вони були для неї просто маленькими, нікчемними людьми, помилкою природи. Життя яких вона забрати повністю не могла тільки тому, що було небезпечно відкрито проявляти свою силу у світі людей та проти них.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍