Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 11. Маленька Ліда загубила бант.

Маленька Ліда сиділа на лавочці біля дому й гірко плакала. Вона жалібно схлипувала та витирала ручками сльози, що тонкими струмочками стікали по її обличчю. Сьогодні був її перший день в школі. Її мав туди відвести старший брат Максим. Проте хлопчик захопився зустріччю зі своїми шкільними друзями після літніх канікул й не захотів цього робити. 

— Ти ж сама дійдеш? Не маленька вже! — крикнув він і, вмить забувши про сестру, побіг привітатися з товаришем.

Ліда розчаровано, з кислим виразом обличчя, сама побрела через поле в школу, оскільки так було ближче. Та по дорозі дівчинка, спіткнувшись, впала й не помітила, що загубила бант. Коли у школі однокласниці почали глузувати, що вона прийшла без банту й з подряпаними колінами, дівчинка розплакалася й побігла назад у поле шукати свою прикрасу. Однак нічого не знайшла.  

Цей пишний білий бант, схожий на квітку півонії, що розпустилася, як і чудесну легку блакитну сукню до колін з вишивкою купила їй мама спеціально до школи. Ліда тоді дві години крутилася перед дзеркалом до того як вирушити в дорогу, милуючись собою та розглядаючи своє відображення. Їй надзвичайно подобалося, як її золотисті локони підкреслюють світлу шкіру та рум'яні щічки. І як білий бант особливо виділяється на фоні блакитної сукні. 

Дівчинці було так шкода цього банта, а ще того, що без нього вона не стала найкрасивішою в школі. Там була інша дівчинка, з двома чудовими рожевими бантами. У Ліди ж не було жодного. Змалечку вона звикла отримувати все найліпше від своїх батьків та завжди бути найкращою. В той час, як інші діти в селі жили досить бідно, у Ліди завжди висіли в шафі найкрасивіші суконки, а в ящику лежали найдорожчі іграшки. І зараз вона відчувала гнів до брата, звинувачуючи його у своїй втраті й в тому, що сталося не так, як їй хотілося. А тому, без усіляких докорів сумління, вона рвучко витерла сльози й побігла до батька:

— Тату, — почала вона жалітися, — а Максим мене сьогодні не провів до школи і я впала та загубила бант через нього!

Дівчинка знала, що той дуже суворий і що він жорстоко покарає Максима — битиме його весь вечір ременем по спині та ногах. На лиці Ліди з’явилася зла посмішка, коли вона це уявила. «Буде знати, як так зі мною чинити і як вибирати друзів, а не мене», — гордовито подумала вона.  

Вже була майже ніч, коли з хати на краю села почали лунати дитячі зойки й плач. Пізніше додалися ще звуки жіночого голосіння. У великій кімнаті біля печі, батько похмуро зняв свій ремінь зі штанів і зі злістю почав бити сина. Він замахувався з люттю та насолодою в очах, холодно посміхаючись. Хльостав по ногах, по спині, по руках. Декілька разів відвісив ляпаса синові по щоці. Хлопчик відчайдушно закривався руками та жалібно схлипував, іноді стогнав. Але він вже не кричав і не звав на допомогу. Мати намагалася закрити сина собою від чоловіка, але той з легкістю відштовхнув її рукою так, що жінка опинилася аж в іншому кінці кімнати. Вона була не надто наполеглива у своїх спробах захистити дитину, бо панічно боялася чоловіка. 

— Ну що, падло, будеш ще кидати свою сестру та не слухатися мене? Це тобі за непокірність! — проревів чоловік і тріснув хлопця по спині ще раз. Відповіді вже не було.

Нарешті батько задовольнив свій гнів і спокійно пішов на вулицю вечеряти. Хлопчик забився на піч у куток і до пізньої ночі перелякано тремтів і схлипував. Ліда ж у цей час сиділа на ліжку та задумливо дивилася на брата. На мить їй стало навіть трохи його шкода. Однак, вона відразу згадала, як він залишив її по дорозі до школи заради друзів. В її голові виринали спогади про те, як мама майже ніколи не була поруч, а весь час проводила з братом, опікаючи та жаліючи його. І лише батько завжди знаходив для неї час і називав доньку найкращою. «Так йому і треба! Його синці пройдуть, а я вже ніколи не стану найгарнішою дівчинкою в школі», — скривилася вона і вийшла слідом за батьком. 

Пройде багато років і цей бідний хлопчик виросте і стане суворим, похмурим і вічно невдоволеним батьком Зоряни без будь-яких магічних сил, а дівчинка Ліда з холодним серцем перетвориться на злу та могутню відьму Алоїзу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍