Andrii Noshchenko - Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko

З клубів пари чулося тихе матюччя, та я не зупинявся, а біг у його сторону, створивши закляття четвертого кола - вогняний торнадо - що полетіло у сторону ректора. Клуби пари засвітилися зсередини біло-рожевим світлом, матюччя стало гучнішим та затійливим. Я влучив? 

Раптом звідти, на шалений швидкості, вилетів камінь, що своїми розмірами більше нагадував астероїд, та з усього маху влупив у мене. Різниця у масі та швидкості була не на мою користь, тож моя траєкторія різко змінилася на протилежну. Коротше кажучи, астероїд продовжив свій рух у напрямку, котрий йому задав Раман, а я, наче комаха, розпластався на його поверхні. Поле інферно ще діяло, і астероїд повільно танув, розливаючи ріки магми на своєму шляху. Зупинитися я зміг кілометрів за двадцять. 

Дідько! 

Я вилаявся, і знову кинувся у сторону Рамана. Дистанції, з яких ми могли діставати один одного були суттєво різними, не на мою користь. У мене полетів ще один астероїд. Я використав закляття елемента простору четвертого кола, створивши стіну зі скривленої частки простору між мною та астероїдом, щоб хоч трішки його відхилити. Вийшло непогано, і каменюка пролетіла майже повз мене, лише зачепила гострими краями. Розвіяв закляття простору і використав на собі закляття часу, прискорюючи себе на десять відсотків, щоб ухилитися від наступного астероїда. Та яка ж у нього територія мани?! Пожбурив ще вогняного та крижаного списи у ректора, після чого відмінив закляття часу, щоб звільнити четверте коло, і створив білу іржу у районі, де знаходився Раман. На мене летів ще один астероїд…

За пів години ми сиділи поруч на одній з небагатьох вцілілих скель посеред моря холонучої лави. 

Я програв. - погодився я сам з собою.  Але і я не виграв. - ректор похитав головою. - Ти використав у бою час та простір?  Ага. Четвертого кола.  Красень! А от мені ці елементи ніколи не давались. Скільки часу на них вграв… Так, ці елементи не з простих.  Вірно кажеш. У Імперії, магів, що володіють ними вище пʼятого кола, на пальцях руки можна перелічити. А щоб ще вище… Хоча був один схиблений, часом до восьмого кола володів. Скільки ж добрих магів у домовину звів, вилупок… Ви не про старого Рома, часом?  А ти звідки знаєш? - Раман стрепенувся - Стикався з ним? Ага. Вбив одного такого. 

Ректор завмер. 

Ха-ха-ха, якщо то і справді він, ти зробив велику послугу континенту! Кілька Імперських дворів навіть оголосили винагороду за його голову. Не цікавить?  Ні, не хочу світитись. Та й голову ту я розчавив так, що жоден патологоанатом не складе до купи.  Справжній учень Крука. Чуть що - одразу чавить голову. 

Я посміхнувся і витягнув склянку з пігулками відновлення та простягнув Раману. 

Еее, ні. Давно битим не ходив, дай хоч похизуватися.  Ха-ха-ха, домовились, мені це довподоби.  То що, - ректор звівся на ноги - на днях повторимо? Кілька таких тренувань і гарантую, що будь-кого сьомого кола на змаганнях ти переможеш.  Я тільки за, пане ректор. 

Ми здійнялись у повітря. 

Пане ректор, залишок цього вечора у вас вільний? Хммм. То дивлячись для чого. 

Старий лис!

То ходімо, не пожалкуєте. 

Ми разом пішли до садиби Тота і Суі. 

Ох! - Суі ляснула у долоні, лише ми у дверях зʼявилися - Пане ректор?! Аней? Що з вами трапилось?  Ці пани добре проводили дозвілля, люба! - Раман задрав носа догори. 

Усі засміялися.