Євгеній Шульженко - Знайдені, Євгеній Шульженко

Майже одразу подруга Ані почула ржання та миттєво відкрила очі. Вона на секунду злякалась, адже навколо було світло. До лісу прийшов ранок. Мілана сіла та оглянулась. Вогонь вже не горів, але всі діти спали. Було тихо, дуже тихо  Як ті рази, коли звуки повністю зникали. Дівчина звернула увагу, що навіть не співають птахи.

Знову почувся голос оленя, адже саме він видавав подібні звуки. Ржання було ближче, він підходив до табору. Спочатку Мілана хотіла всіх покликати, розбудити, але в останню мить прийшла думка – можливо їй здалося? В цю мить, з лівої сторони, саме там де йшов вихід до колючих кущів, з’явився олень. Він без перешкод підійшов до паркану, подивився на нього, потім підняв очі на табір.

Мілана широко відкрила очі, але нічого не могла мовити, наче води в рота набрала. Олень майже одразу перевів погляд на дівчину. Відбувся наче контакт, оскільки дівчина відчула, як все в середині напружилось. Вона не могла рухатись, сказати, навіть моргнути очима не могла. Вона дивилась прямо у темні очі оленя. Звір стояв та не рухався.

Дівчині стало дуже страшно та самотньо. «Що відбувається?» - подумала Мілана, та в мить згадала де вона та де батьки. Їй стало неймовірно сумно. «Страшна небезпека» - промайнуло в голові у дівчини. В цей момент вона почала задихатись. В грудях щось сильно защемило, причиняючи неймовірний біль. Та оскільки дівчина не могла рухатись, вона лише відчула, що сльози потекли з її очей.

Олень ворухнувся, мотнув величезними рогами та відвів погляд. Вмить біль пройшов, Мілана згордилась та почала хапати повітря ротом. Вона захлопала очима, ворухнула руками. Їй стало неймовірно холодно, відчувалась страшенна втома. Олень тихо заржав та розвернувшись, зник в кущах. Тихо та спокійно. Дівчина хотіла встати, але темрява окутала все навколо, вона впала на ковдру та втратила свідомість.