Джонатан Франзен - Свобода

гольфа. Мігранти, виснажені подорожжю в п’ять тисяч миль, не могли конкурувати із тими, хто прибув раніше, за клаптики території, що ще залишилися; вони марно шукали пару; припинили гніздитися і жили, не розмножуючись; бродячі коти вбивали їх заради втіхи. Але США залишаються багатою та порівняно молодою країною. Тому активне пташине життя тут можна знайти, якщо добре пошукати.

І Волтер та Лаліта вирішили це зробити: в кінці квітня вони навантажили фургон туристичним обладнанням і вирушили в Дорогу. У них залишався ще один вільний місяць до того, як почнеться серйозна робота з проектом «Вільне місце», а їхні обов’язки перед «Фондом блакитного співуна» вичерпалися. Щодо слідів вуглецю, які залишав їхній жадібний до палива фургон, то Волтер втішався тим, що за останні двадцять п’ять років діставався роботи на велосипеді чи пішки, а також тим, що не володів жодним майном, окрім маленького зачиненого будиночка на Безіменному озері. Він вважав, що заслужив здійснити одну-єдину витрату пального після багатьох років доброчесного життя, одне наповнене природою літо як плату за те, що в підлітковому віці він такого літа не мав.

Коли він ще перебував у лікарні округу Вітмен, лікуючи вивихнуту щелепу, розбите обличчя та синці на ребрах, Лаліта мужньо терпіла його емоційні сплески, списуючи їх на вплив «тразодону».

— Він буквально лунатиком ходив уві сні, — жалілася вона Віну Гейвену, — я не знаю, скільки «тразодону» він прийняв, але точно більше, ніж одну пігулку, і лише за кілька годин до виступу. Він насправді не розумів, про що балакав. Це я винна, що дозволила йому виступати з цією промовою. Ви повинні звільнити мене, а не його.

— А мені здалося, що він дуже добре розумів, про що каже, — заперечив, як не дивно, майже не сердитий Він. — Шкода, що він занадто багато думав над цим. Він так добре попрацював. Та все марно.

Він організував селекторне обговорення зі всіма членами ради, які миттєво ухвалили його пропозицію звільнити Волтера, і Він наказав своїм адвокатам викупити долю Берґландів у будинку в Джорджтауні. Лаліта повідомила майбутнім інтернам «Вільного місця», що фінансування урізали, що Річард Катц покинув проект (Волтер цього добився, ще коли лежав у лікарні) та що саме існування «Вільного місця» опинилося під загрозою. Деякі учасники відповіли електронним листом, що скасовують свою заяву; двоє заявили, що все одно сподіваються попрацювати волонтерами; інші зовсім не відгукнулися. Оскільки Волтер зіткнувся із проблемою виселення з маєтку та відмовлявся розмовляти з дружиною, Лаліта сама їй подзвонила. Петті приїхала на орендованому фургоні через кілька днів, коли Волтер ховався у найближчій кофейні «Старбакс», і спакувала речі, які вона зовсім не хотіла передавати на зберігання.

Вже увечері того надзвичайно неприємного дня, після того як Петті поїхала, а Волтер повернувся із заслання до закусочної, Лаліта перевірила свій «Блекберрі» і виявила вісімдесят нових повідомлень від молодих людей з усіх куточків країни, котрі цікавились, чи не пізно ще стати волонтером для «Вільного місця». Назви їх електронних адрес були пікантніші, ніж попередніх кандидатів, на кшталт liberalkid@dorogyjuniver.edu. Бо їхні адреси читалися як kreizichlen і zhertvaaborta, вони були pornembrion, і hlopchikgey. і jwlindhjr, зареєстровані на @gmail і @cruzio. Наступного ранку повідомлень стало Ще на сотню більше, у тому числі з пропозиціями від аматорських гуртів із чотирьох міст: Сіетла, Міссули, Буффало і Детройта, — про допомогу в організації заходів «Вільного місця» в їхніх районах.

Як пізніше з’ясувала Лаліта, сталося так, що місцевий телесюжет зі скандальною проповіддю Волтера і галасом, що зчинився після неї, поширився як вірус. Нещодавно стало можливим викладати відео в Інтернеті, і вітмен-вілльський кліп (РакНаПланеті.wmv) промайнув через радикальні околиці блогосфери, і сайти прибічників заколоту 11 вересня, і сайти войовничих захисників дерев, і сайт прихильників «Бійцівського клубу», і сайт поборників людяного поводження з тваринами, один із яких і відкопав посилання на «Вільне місце» на веб-сайті «Фонду блакитного співуна». І миттєво, незважаючи на втрату фінансування та музичного лідера, «Вільне місце» безкоштовно отримало цілу купу фанатів, а також — справжнього героя в особі Волтера.

Він уже давно не гигикав, але тепер гигикав увесь час, після чого охав від болю в ребрах. Одного дня він вийшов із дому пішки, а повернувся на уживаному білому фургоні «Форд» із балончиком зеленого фарборозпилювача і з боків та на задній частині кузова написав, без особливих старань, «Вільне місце». Він хотів продовжити і витратити свої власні гроші з майбутньої виручки від продажу будинку на фінансування групи протягом літа, роздруківку літератури, платню інтернам і грошовий приз гуртам, що змагалися, але Лаліта, передбачаючи можливі юридичні питання, що виникнуть у процесі розлучення, не дозволила йому цього зробити. А Джоуї, несподівано для всіх, дізнавшись про плани батька на літо, виписав для «Вільного місця» чек на сто Тисяч доларів.

— Це ж смішно, Джоуї, — сказав Волтер. — Я не можу їх взяти.

— Звичайно, можеш, — відповів Джоуї. — Решту буде відправлено ветеранам, але ми разом із Конні впевнені, що твоя справа теж цікава. Ти піклувався про мене, коли я був маленьким, чи не так?

— Так, тому що ти був моєю дитиною. Це роблять усі батьки: Ми не чекаємо віддачі. Ти, схоже, ніколи не розумів цю концепцію.

— Але хіба це не смішно, що я можу відплатити? Хіба це не досить хороший жарт? Це наче гроші з настільної гри. Вони для мене нічого не варті.

— У мене є власні заощадження, які я міг би витратити за бажанням.

— Ну, їх ти можеш приберегти до старості, — зазначив Джоуї. — Це не означає, що я збираюся віддавати все на добродійність, коли почну заробляти Гроші по-справжньому. Зараз особливі обставини.

Волтер так пишався Джоуї, був такий вдячний за те, що більше не сперечається із ним, і, з цієї причини, настільки схилявся до того, щоб дозволити йому бути дорослим, що не став заперечувати з приводу чека. Єдина серйозна помилка, якої він припустився, полягала в тому, що він повідомив про це Джесіці. Вона, нарешті, погодилася поговорити з ним, коли він потрапив до лікарні, але з її тону можна було зрозуміти, що вона ще не готова дружити з Лалітою. Її також зовсім не вразило те, що він говорив у Вітменсвіллі. «Навіть незважаючи на той факт, що „рак на планеті“ — фраза саме того типу, який ми всі визнали непродуктивним, — заявила вона, — я не думаю, що ти обрав правильного ворога. Ти