Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Свобода 📚 - Українською

Джонатан Франзен - Свобода

405
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Свобода" автора Джонатан Франзен. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 177 178 179 ... 207
Перейти на сторінку:
що я сам приїхав із такого ж місця, як Лощина Форстера, перш ніж приєднався до середнього класу. А зараз ви належите до середнього класу, і я хочу привітати вас усіх, тому що це чудова річ, наш американський середній клас. Це основа економіки у всьому світі!

Він бачив, як Лаліта шепоче щось Віну.

— А тепер, коли у вас є робочі місця на заводі з виробництва бронежилетів, — продовжував він, — у вас буде можливість брати участь у розвитку економіки. Ви теж зможете допомогти забрати останні клаптики природного середовища у жителів Азії, Африки та Південної Америки! Ви теж зможете купити сімдесятидвохдюймовий плазмовий телевізор, що споживає неймовірну кількість енергії, навіть коли він не ввімкнений! Але це все нестрашно, бо саме тому ми викинули вас із ваших осель, щоб спустошити ваші успадковані від предків пагорби і прогодувати генератори, опалювані вугіллям, які є основною причиною глобального потепління та інших першокласних речей, як-от кислотні дощі. Це досконалий світ, чи не так? Це чудова система, тому що, поки у вас є сімдесятидвохдюймовий плазмовий телевізор та електрика, яка живить його, вам не доведеться думати про будь-які жахливі наслідки. Ви можете дивитися телевізійний канал «Сьовайвер: Індонезія», аж доки вона не щезне!

Койл Матіс був першим, хто висловив несхвалення. До нього швидко приєдналися інші. Краєм ока Волтер побачив, як за спиною в нього підводяться Елдер і Деннет.

— Я швидко, — продовжив він, — тому що хочу бути змістовним. Ще кілька зауважень про цей досконалий світ. Хочу звернути увагу на нові великі транспортні засоби, що споживають три літри палива на кожні дванадцять кілометрів. Тепер, коли ви приєдналися до мене і стали членом середнього класу, ви матимете можливість купити і їздити на них стільки, скільки вам заманеться. Причина того, що цій країні потрібно стільки бронежилетів, полягає в тому, ЩО окремі люди з певних частин світу не хочуть, аби ми крали їхнє паливо для забезпечення роботи цих транспортних засобів. Тому чим частіше ви користуєтесь своїм транспортним засобом, тим гарантованішими ставатимуть ваші робочі місця на цьому заводі. Хіба це не чудово?

Слухачі повскакували з місць і почали кричати на нього, щоб він заткнув пельку.

— Годі вже, — сказав Джим Елдер, намагаючись відтягнути його подалі від мікрофону.

— Ще пару дрібничок! — закричав Волтер, вириваючи мікрофон із утримувача і відстрибуючи разом із ним подалі. — Я хочу привітати всіх вас із тим, що ви працюватимете на одну з найбільш корумпованих і жорстоких корпорацій у світі! Ви чуєте мене? «Ел-бі-ай» начхати на ваших синів і дочок, які стікають кров’ю в Іраку, до тих пір, поки вони отримуватимуть свої тисячовідсоткові прибутки! Я в цьому впевнений! У мене є факти, щоб довести це! Це частина ідеального світу середнього класу, до якого ви приєднуєтеся! Тепер, коли ви працюєте на «Ел-бі-ай», нарешті ви зможете заробити достатньо грошей, щоб утримати своїх дітей від вступу в армію і від смерті в розбитих вантажівках та через паскудні бронежилета заводу «Ел-бі-ай»!

Мікрофон зламався, і Волтер відійшов назад, подалі від натовпу, який уже збирався.

— А тим часом,— кричав він, — ми збільшуємо населення на тринадцять мільйонів людей кожного місяця! Тринадцять мільйонів людей, для того щоб убивати один одного, конкуруючи за обмежені ресурси! І щоб на своєму шляху змітати з землі всі інші живі істоти! Цей клятий світ ідеальний до тих пір, поки ви не почнете думати про інші біологічні види землі! Ми рак на планеті! Рак на планеті!

І тут Койл Матіс ударив його в щелепу. Він похитнувся, перед очима в нього затанцювали сполохи, а окуляри спали, і після цього він вирішив, що сказано вже достатньо. Його оточили Матіс і десятки інших чоловіків, і вони почали завдавати йому дійсно серйозного болю. Він упав на підлогу, намагаючись втекти крізь ліс ніг, які лупцювали його кросівками «Мейд ін Чайна». Він згорнувся в клубок, тимчасово втративши слух, і зір, і щонайменше один зуб, з рота текла кров, а удари все сипалися. Потім удари вщухли, і він відчув чиїсь руки, в тому числі й руки Лаліти. Коли слух повернувся, він почув її крики: «Відійдіть від нього! Відійдіть від нього!» Він закашлявся і виплюнув кров на підлогу. Її волосся упало в кров, коли вона нахилилась, вдивляючись в його очі.

— З тобою все гаразд?

Він насилу вичавив із себе посмішку.

— Починаю одужувати.

— О шефе, бідненький мій шефе.

— Так, починаю одужувати. Це вже точно.

Це був сезон міграції, перельотів, пісень та сексу. На екваторі, в тропіках, де розмаїття тварин нічим не гірше, ніж ще де-небудь на Землі, кілька сотень видів птахів втратили спокій і залишили за собою тисячі інших видів, багато з яких були їхніми таксономічними співродичами, готовими залишитися на місці, жити юрбою і розмножуватися в тропічній млості серед сотень південноамериканських видів танагрових, саме чотири види відлетіли до Сполучених Штатів, незважаючи на небезпеку довгої подорожі, заради раю, що чекав на них: багато їжі та місць для гніздування в лісах помірного клімату влітку. Блакитні співуни пролетіли вздовж узбережжя Мексики та Техасу й увірвалися до лісів Аппалачських гір і плато Озарк. Колібрі із червоною горловиною підхарчовувались квітками з міста Веракрус та летіли вісім сотень миль через Мексиканську затоку, скидаючи за подорож половину своєї ваги, і зупинились у місті Галвестон, щоб перевести подих. Крячки летіли з однієї субарктичної території до іншої; стрижі і зовсім не зупинялися, навіть кимарили в польоті; співучі дрозди чекали на південний вітер, а потім летіли без зупинки дванадцять годин, перетинаючи за одну ніч цілі штати. Багатоповерхівки, і вітряні турбіни, і телефонні вежі, і рух на автомагістралях скошують мільйони птахів-мігрантів, але все одно мільйонам інших вдається подолати цей шлях, і багато хто з них повертаються на те ж саме дерево, на якому вони гніздилися рік тому, на той самий гірський хребет чи болото, де їх годували матусі, а повернувшись туди (коли це самці), починали співати. Кожного року, повернувшись, вони бачать, що ще більше їхніх колишніх домівок зруйнували, зробивши з них парковки чи автомагістралі; чи вирубили там дерева і пустили їх на дошки; чи збудували там філіали компаній; чи повністю зняли верхній шар ґрунту задля видобутку нафти або вугілля; чи роздробили заради побудови торговельних центрів; чи заорали для видобутку етанолу; чи внесли різноманітні зміни для влаштування Снігових трас, або велосипедних доріжок, або кортів для

1 ... 177 178 179 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Свобода"