Збігнєв Доміно - Сибіріада польська

тут не зустрілися... Не завидуйте нам, нема чого. І ми тепер замість плакати, що нас з родинного гнізда на блукання виганяють, радіємо. Що з того пекла голову винесли.

Зрушили з Ковеля вночі. Вранці були в Бресті, а звідси до кордону на Бузі — рукою подати. На станції в Бресті перші видимі польські сліди: маневруючий польський локомотив посвистує, а не реве. То він з Бреста потягне транспорт у Польщу. Польські залізничники у своїх характерних конфедератках.

— Коли рухаємося, панове?

— Як тільки ваші «опікуни» з прикордонними формальностями справляться.

Важко видержати. Особливо те, що радянські прикордонники тісним кордоном оточили транспорт, щоб від цієї хвилини ніхто не записаний у нього не проник. І вагон за вагоном обшукують, перелічують людей згідно з власними списками, перевіряють документи, з’ясовують сумніви.

Закінчили! Яке полегшення. Перший і останній раз в дорозі назад, з Сибіру, стукнули двері у вагоні, зачинені російським солдатом. Люди, щоби щось бачити, душилися з цікавості у малих віконцях.

— Що там видно, говоріть, говоріть!

— Ріка якась.

— До моста під’їжджаємо.

— Совіти зістрибують, мабуть, зараз наш кордон!

Поїзд явно уповільнив рух. Шарпнули дверною рамою.

— Прикордонний стовп, біло-червоний...

— Дошка з орлом «Реч... реч...»

— Речпосполита Польща!

— Польський солдат у конфедератці...

— Усміхається, віддає честь...

— Люди, адже то вже Польща!

— Ми в Польщі!

— Нарешті, нарешті, Ісусе, Свята Маріє!

— Польща.

— Польща... наша любима Польща...

У всіх вагонах несподівано запанувала тиша, яку нарушали лише притишувані похлипування жінок. У такій захоплюючій тиші люди з транспорту ТП-2564 після років сибірського заслання віталися з Батьківщиною.

Жешув, 199З—1997

Про автора

Збігнев Доміно — один з найвидатніших польських прозаїків. Автор широковідомих романів: «Шалений вихор», «Блукаючі вогні», «Золота павутина», «Час, хлопці, додому», «Букова поляна», «Сибіріада польська», повісті «Шторм», збірок оповідань «Спрага», «Молоді сутінки», «Ніч на квартирі», «Пшеничнокоса», «Кедрові горіхи», документально-публіцистичних книг «Брама Небесного спокою» (про Китай) і «Нотатки з-під блакитного прапора» (за матеріалами власної участі в миротворчих військах ООН на Близькому Сході) та інших творів.

Його книжки видавалися в різних країнах світу, в тому числі в Україні.

В Україні вийшли «Кедрові горіхи», «Блукаючі вогні», «Шторм», «Час, хлопці, додому». Окремі його новели та публіцистика друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Народна Справедливість», «Dziennik Kijowski», у журналах «Віче» та «Всесвіт».

З Україною письменник пов’язаний з ранніх років. Народився Доміно у 1929 році. У Ворволинцях на Тернопільщині пройшло його дитинство. Звідси у 1940 році з родиною був депортований у Сибір.

Був на дипломатичній службі в Москві — радником Посольства Польської Народної Республіки з питань культури, пізніше — заступником завідуючого відділом культури ЦК Польської об’єднаної робітничої партії В цей час (80-ті роки минулого століття) часто бував в Україні у письменницьких і службових справах. Докладав чимало зусиль для розвитку культурних зв’язків між Польщею та Україною. Щира людська і творча дружба пов’язує його з багатьма провідними українськими письменниками. Прекрасно знає українську літературу, популяризує її в Польщі.

Українська тематика знайшла ґрунтовне відображення у творах письменника. Зокрема в романах «Час, хлопці додому», «Букова поляна» та «Сибіріада польська», які розповідають про спільні випробування і боротьбу поляків, українців, росіян та представників інших народів проти гітлерівського фашизму. До речі, епіграфом до роману «Букова поляна» Збігнев Доміно взяв слова Павла Грабовського, адресовані польському товаришеві по засланню Броніславу Сєрошевському:

В чаду скаженого прокляття Потоком кров лили батьки. Той час минув: ми рідні браття, Ми — нерозлучні бояки.

1990 року за великий внесок у розвиток польсько-українських літературно-мистецьких зв’язків