Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

— Вони пішли? — Мей скинула негатив і потроху приходила до тями.

— Сподіваюся, — Крук підозріло оглядав площу, остерігаючись підступного нападу. Можливо, гібриди тільки й чекають, поки дурні люди висунуться з укриття.

— Егей, подивіться! — вгорі показалася голова зниклого Ерла.

— Псевдоброни наступають?! — жінку теліпало. Ще один напад?

— До нас гості! Верхи на гібридах! Ні, ви повинні самі бачити! До воріт!

Заінтриговані Мей і Крук перезирнулися. Які ще гості? Начебто розвідник цілком здоровий, та й галюцинації його ніколи не турбували. Невже місцеве марево зіграло з ним поганий жарт? Ефект рефракції, повітряна лінза, химерна хмара.

Командорка і старший розвідник, проминувши ворота, стали як укопані: правіше горбилися псевдоброни, а до воріт наближалися ще два, тільки з вершниками на гребенях.

— Слухай, Мей, я ж начебто нічого забороненого нашим статутом не вживав. Навіть слабоалкогольного компотика не пив. Скажи, в мене справді двоїться в очах, чи то дві людини на гібридах синхронно рухаються до нас?

— Один точно Норд Зейн! — радісно вигукнула Мей. — А другий… другий Ларсен… Це ж Ларсен! Ларсене, ти живий!