astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Ні, пані королева, камера – справна, а спорт – є спорт… Шкода, що я так і не зміг умовити Помпонію зробити ставку. Ми виграли б немало грошей… - ніяк не міг вгамуватися Реайя.

- Ну, гаразд, юначе, якщо тобі так хочеться зробити ставку, то нехай це будуть тістечка твоєї матері. Реті Абогу теж прийматиме участь у наступній фінальній гонці і якщо він знову не стане чемпіоном, то з мене – цілий ящик тих тістечок, які мені подобаються.

- Ха-ха! Та він навіть до першої половини сотні фінішерів не увійде. На космічному глайдері він «повзтиме» по треку наче черепаха. Якби його товариш по команді – Сога Буну не потрапив у серйозну аварію, після чого вибув з виду, то у команди «ДЖУ-ДЖУ» був би хоч якийсь шанс на перемогу… - зауважив Реайя з хитрою посмішкою на обличчі.

- Ну, якщо станеться так, як ти прогнозуєш, малий хитруне, і Реті Абогу справді не потрапить навіть до п’ятдесяти фінішерів, то ти і Помпонія не лише отримаєте від мене великий ящик тих тістечок, а ще й з’їсте їх всі у моїй присутності.

- Гаразд, домовилися, - промовив Реайя і простягнув свою руку королеві. Та ж, пам’ятаючи про свої розміри та силу, легенько торкнулася долонею одної з своїх шести рук до долоні хлопчика.

- Тепер наша угода дійсна, - промовила королева і теж хитро посміхнулася. – Та якщо програєш, тоді не шукай виправдання аби мати можливість оминути «дегустацію».

- Ваша Величність, невже Ви серйозно? Це ж лише дитячі вигадки… - промовила Пона , гадаючи, що королева таки жартує.

- Серйозно, - відповіла королева Тамаріс. – Тож, краще, у день наступної фінальної гонки вам обом нічого не їсти.

- О, Всесвіт Безмежний, іще цього бракувало… - застогнала білявка.

- Пані Помпонія, та не переймайся ти так. Я точно знаю, що Реті Абогу фінішує поза першою половиною сотні пілотів-гонщиків,- намагався заспокоїти її хлопчик.

- Чому ти так вирішив? –Пона ніяк не могла заспокоїтися і навіть розгнівалася. – Ти що, телепат?!

- Та ніякий я не телепат! Знаю, що Реті Абогу лише завдяки диву зміг потрапити до другого фіналу. Якби не дискваліфікація відразу ж трьох пілотів-гонщиків, через порушення ними правил та негідну поведінку на гоночному треку, то його не було б у сотні фіналістів. Та й, відверто кажучи, космічний глайдер – не той вид гоночного транспорту, який йому до вподоби. Ну, і Куртові Метьюзу – також, але він – не звичайний безстрашний шибайголова, як його товариш по команді – Альсес ікт Рогней, тому вміє думати головою і знає коли саме варто ризикувати. Реті Абогу – не такий, тому я навіть здивований, що він зміг другим дістатися до фінішу у цій фінальній гонці. Скоріше, це – несподіванка. Йому просто пощастило.

- А який він? – запитала королева Тамаріс і хижо прищурилась.

- Як говорить один мій знайомий, він – «ні риба, ні м’ясо»…

- А що це означає? – не зрозуміла королева пояснення хлопця.

- Доволі посередній пілот-гонщик.

- Навіть так? – запитала королева і почала сміятись.

- Що таке? – не зрозумів Реайя її реакцію на його пояснення.

- Ну, що ж, юначе, фінальне змагання завтра нам покаже які з нього «риба» чи «м'ясо», а до того – я лише чекатиму та спостерігатиму. Тож, тепер лише залишається дочекатися старту другої фінальної гонки, - промовила королева, а потім вирішила покинути робочий кабінет Пони. Насправді, вона сильно засмутилася через те, що її співвітчизник не став чемпіоном, хоча здобуте ним друге місце – теж було дуже почесним.

Після того, як королева попрощалася і рушила далі у своїх справах, Пона з докором гримнула на хлопчика:

- Реайя, ти зовсім страх утратив?!

- Що таке? – запитав хлопчик, з подивом дивлячись на розлючену білявку.

- Ти не знаєш, що не можна розмовляти з Її Величністю, як з рівною собі?! Хіба так можна? Де твої манери та ввічливість?!

- Ну, я не вважаю, що був не ввічливим з такою поважною пані… Та я навіть не лаявся у її присутності…

- Іще цього бракувало! Реайя, ти – не немовля, тому, будь добрий, поводься як слід і не будь таким зухвалим.

- Але ж мама говорила, що у Астрополісі – усі рівні. І я зовсім не зухвалий. Просто не щодня на Луні-202 з’являються люди з зайвими кінцівками, вогняними очима та зеленою шкірою. Таких я раніше ніколи у житті не бачив…

- Реайя, я розумію, що тобі цікаво було побачити мешканку іншої планети, але вона ж – особистість, а не дивний звір у зоопарку, на якого усі прийшли повитріщатися.

- І що мені тепер робити? – хлопчик був сама невинність.

- Під час наступної зустрічі з Її Величністю, вибачишся перед нею за свою нетактовність та негідну поведінку. А стосовно рівності, можу лише сказати, що навіть у Астрополісі вона доволі умовна. Як би нам чи твоїй мамі хотілося, щоб тут усі були по-справжньому рівними, такого, на жаль, ніколи не буде. Як не крути, але той, хто має гроші, завжди «замовлятиме вечірку». Та й королева з планети Трімолайя досягла у своєму житті набагато більше ніж твої батьки і ти сам, тому маєш поважати її хоча б за це. Погоджуєшся?

- Так, - тихо відповів Реайя, розуміючи, що білявка має рацію.

- Тому поважай її і будь чемний.

- Гаразд.

- Тоді, бувай. Твої батьки, мабуть, вже зачекалися на тебе, а ти і досі тут. Якщо зараз же не підеш звідси, то вони знову шукатимуть тебе мало не по усьому планетоїду.

- Не шукатимуть. Вони знають, що я тут. Але, зараз, справді вже пізня година і мені час йти. До побачення, зустрінемося завтра.

- А хіба завтра ти не маєш бути у школі?

- Завтра – субота, - відповів Реайя і мило посміхнувся.

- Ну, й час летить… - промовила Пона, а хлопчик швидко чкурнув з її робочого кабінету.

 На тому її робочий день і закінчився, тож їй більше нічого не залишалося, як повернутися до гуртожитку. Коли ж білявка опинилася у кімнаті, то застала там свою сусідку. Аелін іще не спала і нашвидкуруч готувала вечерю. Вона була сумна та мовчазна. Пона не могла не помітити цього і запитала: