Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Клан Ґотлінів стояв біля порталу. Вони всі відчували наростання сили, але не розуміли, звідки вона виходить. Раптово золоті промені пронизали небо з усіх боків. Ці промені стовпами втикалися в землю, залишаючи великі кола світла. Ельга підняла руки, утворюючи крижаний щит. Пітер загорівся з ніг до голови. Між пальців Калерії пострілювали блискавки. Ельгорт стояв, чекаючи моменту пустити в хід хуртовини. Джіа напружилася, дивлячись на промені, їй зовсім не подобалося те, що вона бачила, і це не віщувало нічого доброго. Готовність Верховного Клану захищати її дім дуже гріла її, так чинить сім'я. Джіа мала так мало часу побути зі своєю. Раптово хлинув дощ. На землях Лева дощі були вкрай рідкісним явищем і від того Джіа перелякалася. Калерія підняла руки і дощ припинився. Дощ хлинув знову з новою силою і потім, краплі завмерли в повітрі. І крізь браму до палацу ступив клан Златих. Це були четверо молодих людей, зовсім не схожих один на одного, їхньою єдиною схожістю було абсолютно золоте волосся і високі золоті рукавички. Два хлопці і дві дівчини встали перед кланом Ґотліна і втупилися на Джію.

–Ми прибули на землю, дізнавшись про твоє рішення, Королево Ґотліна. – звернувся старший із клану Ало, дивлячись на Ельгу.

–Старійшини не зобов'язані втручатися у справи королівства.– твердо відповіла Верховна Королева.

–Це вирішувати не тобі.– відповіла Нуї, підійшовши впритул до Джії.– Клан Златих другий за давністю на ваших землях. І завжди існував окремо від магічного світу. Ми самі виносимо рішення про те, хто буде головувати народом Златих.

–Народ Златих давно згинув. – відповіла Джіа. – Тепер кров Златих тече в народі Лева.

–Мовчати! – вигукнула Нуї, відваживши ляпаса Джиї. – Ашрафове поріддя! 

Пайпер схопила Нуї за руки.

–Не торкайся до неї.– проричала вона, її руки нагрівалися і золоті браслети Нуї раптово почали плавитися.

–Хто ти така?! – вириваючись, запитала Нуї.

–Я – дружина вогняного принца Ґотлінського. А про народ златих я й не чула. Ви згинули багато століть тому, так і сидіть собі на своїх небесах, залиште народ у спокої.

–Клан Златих володіє неймовірною силою. – сказав Кірт, зробивши крок уперед. – Ми чітко обумовили, що ці сили мають бути винятково в межах селища, не можна якшатися з Ашрафами. Її мати зганьбила наш рід, явивши на світ це поріддя.

–У тобі немає нічого від Златих... – обійшовши Джію, промовила Ава.–Ти ні Ашрафове дитя, ні наше. Ти не можеш бути королевою.

–Королевою чого? – влізла Ельга. – Пам'ятається, королівство Лева створив Мохамед, коли Лавін з армією Сонцедому розгромили ваше селище. Тому все, що відбувається в королівстві Лева, вас стосуватися не повинно. Чого ж ви не втрутились в справи свого народу, коли його зруйнували?

–Ми не втручаємося в діяння смертних, доки нашу угоду не порушено.– пояснив Кірт.

–Щось віриться слабко.– відповіла Ельга. – Покиньте королівство Лева, негайно!

–Ми не схилили голову перед Абрахамом, не схилимо й перед його нащадками. –піднявши підборіддя, заявив Кірт.– Ми – окрема держава.

–Але сили черпали з його джерела, як і всі. – зауважила Ельга.– Чому не знайшли собі інше місто, для створення держави? Ви обрали Ґотлін, Златі, а тому цілком і повністю залежите від міста, а отже, від Верховного Клану.

Кірт злобно подивився на Ельгу.

–Ми не прийшли говорити. – відповіла Ава. – Ми прийшли знищити потвору. З вами чи без.

–Навіть з тим незручним фактом, що в ній і ваша кров? – запитав Пітер.

–У ній кров Ашрафів, а цього цілком достатньо.– прошипіла Нуї.

–Я так не думаю.– Ельга підняла руки і крижаний вихор закрив огляд Златим.

–Тобі краще піти, Джіа. – застерегла Ельга.–Ти можеш постраждати.

–Мені начхати, що я не володію силами, Ельго. Це вже точно моя війна.

Кірт, що вирвався з хуртовини, виставив руку вперед і світло вдарило в Джію. Сліпуче сяйво підняло дівчину у повітря змушуючи всіх примружитися. Ельга вкрила клан крижаною стіною і промінь світла від Джії вистрілив у Кірта, збивши його з ніг.

–Що це? – запитала Ава. – Що ти зробила?

–Мені здається.– прибираючи стіну, сказала Ельга.– Вона відбила його атаку.

–Це неможливо! – кричала Нуї.– При змішуванні крові з Ашрафами, велика сила Златих залишає тіло зрадника.

–В цього є якась не надумана причина?– закотив очі Пітер.–Варіант відповіді «бо нам так хочеться» не розглядаємо.

–Ашрафи зрадники і завойовники. Великий народ Златих завжди був вірний своєму дому і людям. При змішуванні крові зі зрадницьким кодлом, нащадок Златих втрачає відданість дому і перетворюється на того ж варвара, з ким змішався.

–Щось не переконав. Спробуй ще.– кивнув Пітер.

–Мені здається тут і є відповідь. Джіа любить свій народ і маючи впепвненість, що не володіє магією, була готова стати на захист королівства.– сказала Хелена.

– Начхати.– крикнула Нуї, зняла рукавички і підняла руки, уся земля вкрилася золотом.–Вона не така сильна, як справжні Златі.