Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Ти готова? – запитала Хелена, увійшовши до тронної зали.

Джіа знизала плечима. Вона не відчувала готовності прийняти корону. Їй було не спокійно, вона б із радістю повернулася до ролі правиці. До зали увійшла Ельга. Фару і Джіа негайно вклонилися.

–Фару, Хелено, залиште нас на хвилину. – попросила Ельга.

Коли вони пішли, щільно прикриваючи двері, Ельга підійшла до Джиї.

–У чому справа? – тільки й запитала вона.

–Я не думаю, що... Зможу правити королівством.

–Під твоїм палацом зібралося все місто. Величезний натовп твоїх підданих, усі, як один обрали тебе.

Джіа підняла очі на Ельгу, погляд Верховної Королеви пом'якшився.

–Але я нічого не зробила. – відповіла Джіа. – Ти запобігла війні, не я.

–Ти врятувала свій народ, як Королева Левів. Я врятувала Ґотлін від чергової кривавої війни, проти мене ж. Це від початку не була твоя війна.

–Ти була готова? Стати Верховною Королевою? – запитала Джіа, уважно стежачи за Ельгою. Її обличчя на секунду стало задумливим.

–До цього не можна бути готовим, Джіа. Той, хто каже, що готовий – бреше сам собі, засліплений власною зарозумілістю. Ми з тобою інші. Нас виховали люблячі королі, справжні захисники своїх земель. Тому ми росли з розумінням того, наскільки це велика відповідальність. Це не буде легко. Ніколи не буде. Але ти бачила найгірші часи свого королівства, коли на троні сиділа не та людина, на яку твій народ заслуговував. Тепер настав час йому пізнати кращі часи. Разом із тобою.

Джіа посміхнулася, глянувши на Ельгу. Вона була старша за неї, знала набагато більше, але зараз Джії хотілося відкинути всі умовності, розуміння того, що перед нею Верховна Королева Ґотліна, і просто обійняти її. Джіа подалася вперед і обійняла руками плечі Ельги. Трохи зніяковівши від несподіванки, Ельга оторопіла, а потім простягнула руки у відповідь. Джіа зітхнула і піднялася. Пора.

Коронувати її зобов'язалася Ельга, як верховний правитель. Увесь клан Ґотлінів із батьками та друзями сімейства прибув на коронацію. Народ тріумфував, стоячи під палацом. Ірві та Ернст, одягнені в парадні камзоли, розшиті золотими нитками, втупилися на неї з благоговінням.

–Чи готова ти, Джіа–Лірі Алдо, дочка короля Мохамеда Алдо і безсумнівно кращого представника роду Златих, Сієни Маїї, прийняти корону Лева, оберігати свій палац, свої землі і людей, прославляючи їх, оберігаючи та підтримуючи? – запитала Ельга, коли Джіа сиділа на золотому килимі, прихиливши коліна. Джіа підняла на неї невпевнений погляд. Ельга підбадьорливо кивнула.

–Готова. – зітхнула Джіа.

Ельга піднесла до неї золоту корону у вигляді трьох голів лева, з очима, інкрустованими сапфірами. Леви були розміщені симетрично: найбільший по центру, з гривою–сонцем, і два трохи менші по бічних частинах корони. Джіа поцілувала корону і Ельга опустила її на голову Джії. Вона пройшла до трону і сіла на нього, схвильовано озираючи всіх людей навколо неї.

– Хай, славиться Джіа–Лірі Алдо – Королева Левів! – піднявши руки, урочисто промовила Ельга. Усі люди в замку, варта й піддані раділи. Хелена і Корнеліус радісно скрикували, Фару широко посміхався, дивлячись на кохану з неприхованою гордістю. Клан Ґотлінів плескав, стоячи в тронному залі, Пітер сяяв, підморгуючи їй. Найджел, Дженніфер, Есме та інші стояли поруч із ними, усміхаючись і плескаючи.

Раптово земля затремтіла. Ельга насторожено підійшла до вікна, уникаючи загальної радості. Джіа простежила за нею і сама, схопилася з трону, приєднавшись до неї. Весь палац затремтів, люди в тронному залі закричали, втрачаючи рівновагу. Небо над палацом потемніло, хмари клубилися на ньому, сховавши сонце.

–Що відбувається? – стурбовано запитала Джіа.

–Щось насувається. – насторожено повідомила Ельга. – Збери людей, їм потрібне безпечне місце. Ніхто з мирних жителів постраждати не повинен. Ми з моїми прочешемо все навколо порталу. Накажи варті бути напоготові. Ми не знаємо, з чим маємо справу.

Джіа кивнула і, піднімаючи поділ сукні, побігла до Хасида, наказуючи скликати дружину і поставити по периметру, сама вона зібрала людей у палаці і вийшла до підданих.

–Я можу перенести їх до ґотлінського палацу. – сказав Пітер, звертаючись до Джії. – На ньому закляття, його ніхто не відшукає.

–Ми подбаємо про них.– додав його батько Оматей.

–Дякую.– відповіла Джіа, відчуваючи, що тремтить.

–З твоїми людьми все буде гаразд.– запевнила її Пайпер.

Пітер зібрав людей і батьків, і огорнувши всіх світло–жовтим туманом переніс до палацу.

–Вам краще теж перенестися.– повідомила Джіа, дивлячись на Хелену і Корнеліуса.

– Ми не залишимо тебе.– раптово відповів Корнеліус.– Разом до кінця.

Хелена здивувалася почути подібне від завжди боязкого батька, але була цілком згодна з ним.

–Ми залишимося з тобою.– відповіла Хелена.

Джіа зітхнула, перевівши погляд на Фару.

–Тебе немає сенсу навіть питати, вірно?

Фару посміхнувся, поцілувавши її в лоб.