Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Що... – здивувався Ірві, оглядаючи свої пальці, він доторкнувся до свого обличчя і волосся, радісно скрикнувши. Він перевів погляд на лева і придивився.

–Ернсте?

Лев кивнув йому.

–Боги! Ернсте! – крикнув він, обійнявши лева. – Я так винен перед тобою... – шепотів він.–Коли мама померла... я не міг бачити тебе. Ти так схожий на неї... Пробач, що я відіслав тебе. Пробач, що ти пробув так довго в ув'язненні. Я не хотів цього всього. Я всі ці тридцять років шкодував про те, як вчинив із тобою. Мені дуже шкода.

Раптово сяйво підняло лева в повітря, ставши сліпучим. Усі відвели очі і, коли на землю приземлилося тіло молодого чоловіка, Ірві плеснув у долоні. Ернст піднявся, він насилу стояв на ногах. Міцно обійнявши брата, він глянув на нього. Джіа підбігла до них обох і, заплакавши, притулилася до них. Ернст був високим чоловіком тридцяти двох років, його волосся було золотим, очі бірюзовими, сам він був добре складений у старовинному одязі з парчі. Ірві виглядав, як смаглявий кучерявий хлопець, він був приблизно ровесником Ернста, з круглими карими очима, в обрамленні пухнастих вій, просто викапаний Мохамед в юності.

– Вибач, що я не допоміг тобі, коли ти прийшов до влади. – сказав Ернст, дивлячись на Ірві. – Я думав... моє слово не варте нічого в королівстві Мохамеда, хоч він і виплекав мене, як сина. Я вважав, що тільки кров Алдо може вирішувати... Я був неправий. Я знаю, як непросто було тобі і коли ти відіслав мене, я... Не намагався повернутися додому. Прошу тебе мене пробачити.

Крізь арку увійшов старий сивочолий чоловік у сірій мантії. Він зрівнявся з Джією.

–Вітаю. Бачу серед вас істинного Златого. – глянувши на Ернста, заявив він.

–Якщо ви причетні до пророцтва, я не бажаю зараховувати себе до цього клану.–відповів Ернст.

–Бачу, війні запобігли.– сказав старійшина, ігноруючи випад Ернста.

–Не без допомоги.– відповіла Джіа.

–Ця війна не буде останньою. – повідомив старійшина.– Доки ти не доведеш, що гідна правити королівством левів.

–Ну право ж, досить! – входячи, крикнула Ельга. – Вона захистила свою державу, залиште її в спокої.

– Ти не маєш права звертатися до нас, безрідна простачка! Маги не мають прав...

Ельга схопила старійшину за шию, з силою впустивши на землю.

–А ну ж, повтори це ще раз.– попросила Ельга, зсунувши брови на переніссі.

–Хто ти... – хрипів він, ошелешено моргаючи.

–Нащадок Абрахама Ґотліна, Ельга.

–Верховна Королева.– старійшина впав у поклоні.– Приношу свої вибачення.

–Скільки живу на цьому світі, не чула про жодних старійшин, розкажи–но, що ви за тварюки? – хмикнула Ельга, не дозволяючи старійшині підвестися з поклону.

–Ми – хранителі світу Златих і їхньої останньої волі.– низько опустивши голову, продовжував він.

–І яка остання воля Златих? – скептично запитала вона.

–Виродки Ашрафа недостойні правити.

–Не тобі про це судити. – відповіла Ельга, в її очах блиснув гнів. – Вона врятувала свій народ і захистила його.

–Старійшини мають право призначати правителів держав, що перебувають під заступництвом Златих.

–Землі Златих перебувають у володінні Королівства Лева, яке колись було імперією Алдо. – відповіла Ельга. – Усі держави, навіть за обраних правителів, перебувають під повним заступництвом Ґотліна і його верховних королів.

–Держави отримали автономію.– не погодився старійшина.

–Як самовпевнено.– підвела підборіддя Ельга.– Автономія дозволяє вам обирати місцевий уряд. Але всі ваші королі, простий люд, старійшини – усі ви служите Ґотліну. Відтепер старійшини не посміють пхати свій ніс у справи Королівства Лева. Місто Златих уже давно стало частиною Королівства Лева, при тому за власним бажанням жителів. А тому, свого правителя обиратиме народ королівства. Ніяк не старійшини.

Ельга підняла руки, і старійшина, який намагався встати, знову впав на землю. Коли він підняв очі, очманіло кліпав, не усвідомлюючи, де він і що відбувається. Старійшини відтепер згинули навіки, втративши свою пам'ять.

–Старійшини, Сонцедім і Верхнесфера засуджені до розформування. – повернувшись до Джиї, повідомила Ельга. – Бунтівні клани були знищені. Будь–яка спроба піти війною на будь–яку з держав Ґотліна вважатиметься зрадою корони. А будь–яка подібна заява каратиметься смертю. Відтепер Сонцедім і Верхнесфера позбавляються можливості обирати королів. Держави повністю контролюються Верховним Королем Ґотліна.

–Тобто тобою? – запитала Хелена.

–Так. – відповіла Ельга, глянувши впритул на Хелену.– Мною.

Коронація Джії була запланована на ранок. Усе місто зібралося під палацом, чекаючи виходу королеви. Джіа нервувала. Фару взяв її руки у свої і втупився в очі.

– Не нервуй. Ти маєш бездоганний вигляд.

Вона зніяковіло посміхнулася. Але боялася Джіа не цього. Старійшини згинули, але пророцтво було написано за багато століть до того, що сталося, і Джиї було не по собі. Вона боялася, що не впорається, боялася, що небезпека не зникла.