Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Пітере, ні! – крикнула Пайпер.

Але Пітер, що стояв на золотій доріжці, повністю перетворився на золоту статую самого себе. Ельга заревіла, полетівши на Нуї, вона схопила її за шию і мороз вирвався з її легенів. Голова Нуї посиніла, і вона закричала хрипким голосом.

Кірт збив Ельгу з сестри і кинувся на неї з пучком світла. Це світло сліпило Ельгу, і закрившись у крижаному коконі, вона сховалася. А потім, зібравши силу в кулак, вирвалася з нього, обсипавши Кірта уламками, що впивалися в його руки, які він щойно відкрив, знявши рукавички. Калерія вдарила зарядом Аву і та впала на землю, перетворюючи піщану доріжку на золото. Нуї кинулася на Пайпер, яка негайно застрибнула на неї, вдаривши по обличчю. Злата торкнулася рук Пайпер і вони вкрилися золотом. Від болю Пайпер закричала, руки стали враз важкими і не слухались її, змусивши дівчину залишитись у тій самій позі, в якій вона наносила удари Нуї, яка тим часом вирвала меч із піхов брата і, підстрибнувши, замахнулася ним над головою Пайпер. Темно–синій туман заклубився над Пайпер, перенісши її в інший бік. Ельга послала Нуї крижаний кинжал і вона з легкістю відбила його. Тоді Ельга скрикнула, випустивши хуртовину з легень. Ельгорт напустив гострих сніжинок, вони були більшими за інших і поцяткували все обличчя Ало, який йшов на Ельгорта перед тим. Джіа більше не сяяла, вона плавно опустилась на золоту доріжку. Її очі були заплющеними, тіло обм'якло. Та варто було тілу торкнутись золотої доріжки, як золото під нею зникло. Пітер, що стояв на цій самій доріжці враз  повернувся до свого тіла. Зметикувавши, Пайпер сяк–так підповзла до Джиї, торкнувшись її золотими руками, золото зійшло з них, і вона кинулася на Нуї. Ало замахнувся клинком, але Пітер розтопив його полум'ям, врізавши хлопцеві кулаком по обличчю.

Хелена наблизилася до Джиї, піднявши її голову.

–Джіа…Прошу не помирай.– шепотіла Хелена.–Мені так шкода…–дівчина заплакала, притиснувшись до непритомної Джії.

Фару, стис Джію за плечі, ледь стримуючи сльози.

–Що це за сяйво?– здивувався Пітер.

–Хелено?– злякався Корнеліус.

–Не зараз, тату.– не відкриваючи очей, шепотіла Хелена.

Вона сяяла слабше, ніж до того Джіа, але сяйво було досить помітним. Клан відволікся.

–Хто ти? – крикнув Ало, стиснувши руку в повітрі. Хелена почала задихатися, вона піднялася в повітрі, бовтаючи ногами, хапаючись руками за невидиму силу, що стиснула її горло, Хелена хрипіла. Джіа раптово прокинулася, одразу схопившись на ноги.

–Відпусти її, вайло! – крикнув Пітер. – Вона не відповість тобі із затиснутим горлом.

–Вона просто смертна.– відповіла Ельга.– Не чіпай її.

–Вона не просто смертна.– втрутився Кірт.

–Ні, не просто.– хитала головою Нуї.

–Тобто?

–Ти відчуваєш? – звернулася до брата Ава.

–У неї стара душа.– кивнула Нуї.

–У ній кров Златих.– підсумував Ало.– Хто ти?

Кірт відпустив Хелену і та, почервонівши, закашлялася.

– Я... Хелена.

–Вона відкрила портал у місто й відродила мене.– відповіла Джіа.

–Вона і старійшина.– обійшовши її, промовила Нуї.– Але як це можливо?

–У її роду був і перший старійшина, і нащадок Златих.– уважно вивчаючи її повідомила Ава.– Я прочитала це в її силі.

–Вона небезпечна? – запитав Ало.

–Навряд чи. –хохотнула Нуї.– Сила дуже слабка.

–Тоді, ми можемо вбити і її.– знизала плечима Ава.

–Хіба у вашому пророцтві не йшлося про слово останньої старійшини?– запитала Джіа.

Нуї знехотя відпустила дівчину. Корнеліус дістав із наплічника кам'яні письмена.

–Ти все тягаєш їх із собою? –поразилася Хелена, потерши горло.

–Це дуже дорога знахідка. До того ж... королева дозволила мені забрати її додому.– він знизав плечима.

–Читай же! – крикнула Хелена.

–А... так–так.– він поправив окуляри, наблизивши плиту до обличчя.– Так... десь... ага! "Якщо після звершення прокляття, неправильне дитя залишиться в живих, воно буде знищене старійшинами. Перешкодити смерті неправильного дитя зможе лише тільки відданість та повага старійшини. А цього не станеться повік."

–Ну, що? Роздуплились? Оскільки Хелена остання зі старійшин...– почав Пітер.

–Мовчати, покидьку! – крикнула Ава.

–Зміни тон, дорогенька, бо я поможу.– вступилась Ельга.

Пітер криво усміхнувся сестрі.

Ава проігнорувала випад Ельги і повернулася до Хелени.

– Слово за тобою, старійшино. Говори.

Хелена знервовано ковтнула. Їй було страшно, вона оглянула Джію, Ельгу і всіх, хто стояв там із виразами повного очікування її відповіді. Її коліна затряслися.

–Джіа – серце свого народу. – почала Хелена. – Вона не застосовувала до нього силу і завжди дбайливо ставилася до кожного тут. Піддані люблять її й обрали її своїм правителем одноголосно... – Джіа простягнула руку до Хелени й ніжно стиснула її. Хелена перевела на неї погляд, говорячи далі. – Я... дуже рада, що зустріла її тоді. І досі не можу повірити, що все насправді. Мене не хвилюють ваші пророцтва. Я вважаю, що вона справжня королева Левів і має такою залишатися. Її поважає народ, її поважаю я, її поважає клан Верховної Королеви... – Ельга коротко кивнула на знак згоди. – Я вважаю, що Златі не повинні втручатися у справи міста. А Джіа має жити повним життям, як забажає.