Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Люди збуджено галасували. Це не сподобалося Тролу, бо дрони були тільки на базі. Хтозна в якому вони стані. Правда, в кораблі повно запчастин, однак на ремонт піде купа часу. Втримати в покорі людську орду важко, бо авторитет командора ніякий. Загроза минула, а підозра повернулася. То може не треба нікого стримувати? Стати стороннім спостерігачем? Нехай самі розбираються поміж собою, а командор досхочу надивиться, як оця юрба втратить людську подобу й перетвориться на стадо примітивних дикунів, коли кожний сам за себе.

Психокінетик Фергус миттю зметикував: хто першим потрапить на базу, той полетить на опорний пункт. Шістдесят годин в темряві серед лісу уявлялися набагато безпечнішими, ніж сидіти в компанії псевдобронів.

— Я вимагаю дозволу! — качав права Фергус.

— Якого дозволу?! — Тролу обридло слухати випещеного бовдура, проте зберігав зовнішні ознаки лояльності.

— Я бажаю бути одним з перших, хто ризикне оглянути руїни бази!

Трол про себе посміхнувся: он ти куди, психозбоченцю, мітиш. Героєм себе подаєш, а сам хочеш чкурнути на опорний пункт.

— Гаразд, але на базі мені потрібні в першу чергу техніки, — примружився командор. — Ти — технік?

— Звісно, ні, — ображено засопів Фергус.

— Розвідник?

— Сам чудово знаєш хто я, — Фергуса дратував знущальний тон голосу Вегера.

— Тоді навіщо ти нам на базі? — командор пришпилив до нігтя самовпевненого дармоїда.

Принижений психокінетик подався до юрби й став активно підбурювати людей проти Трола. До розвідника долітали окремі слова, і вони не сподобалися опальному командору. Треба терміново гасити полум’я збурення, бо воно переросте в пожежу бунту. Тоді й Тінь не врятує. Запізно Трол усвідомив дурницю, яку втнув. Хіба важко було пообіцяти взяти Фергуса з собою? Потім з чистою совістю викинув би ідіота посеред рівнини. А так має клопіт. Згарячу командор не придумав нічого кращого, як дістати з кейса рушницю й зайняти біля танка оборонну позицію. Відверто агресивний хід змусив кількох чоловіків побігти до підіймача, маючи намір знайти променеву зброю та змусити командора підкоритися більшості.

— Чого ви хочете?! — раптом гаркнув Трол. — Я придумав геніальний план, а ви скористаєтеся ним без мене?! Ну то слухайте дурного Фергуса! Йому начхати на вас, бо мріє першим зайняти місце в квадрокоптері! Хочете бунт?! Добре, я залишуся тут, а ви організовуйте евакуацію! Тільки ви забули одну простеньку річ! Опорний пункт надійно заблоковано! Код знають командор і картограф!

Розлючені люди проігнорували тверезі слова. Пережиті жахіття, невдачі, паскудна організація втечі на орбіту забродили в гарячих головах пекельною сумішшю, і вона готова вихлюпнутися на Трола Вегера рікою ненависті.

— Нічого, я вас втихомирю, — Трол відмітив, що середня лапа машини готова, а техніки взялися за останню.

— Щось я про кодування не чув! — помічник фізика Бен зібрав навколо себе великий гурт. — Він дурить нас! Завжди дурив! Годує казочками, лякає перепонами! Справді, хай дасть нам той клятий код, а сам будує кисневу станцію. Ми й без нього злітаємо на опорний пункт! Візьмемо Хіггі та Аррі! Вони зламають будь-які двері!

— Довіртеся мені! — командор наказав Тіні підкорити людей. Бажано лідерів, об’єднаних ненавистю до розвідника.

— У нас є підозра, що ти нас кинеш! — Фергус нагадував роздраконеного псевдоброна.

— Підозра чи доказ?! — Трол тягнув час. Андроїд зіщулився за баштою, тримаючи міцними кінцівками саркофаг. Порядок. Шерд, скориставшись суперечкою, виконав наказ, але десь пропав. Напевно, передумав підтримувати свого кумира. І Сан Фо в роздумах. Ніби води в рот набрав, очі сховав.

Техніки длубалися з третьою лапою найдовше. Пошкодження значні, тож довелося вирізати один суглоб. Через нього втрачалася третина швидкості, проте шукати в кораблі цілу ніхто не буде.

Командор терпляче ждав проведення тестування. Перевірка покаже дієздатність механіки.

Тінь копирсалася довго, аж поки взяла під контроль десяток статистів. Бен і Фергус не піддалися, бо ці типи охоплені шквалом гніву й планували відібрати в командора рушницю. Впевнені, що Трол в них не стрілятиме.

— Хлопці, облиште, командор бажає всім добра, — слабкий голос геолога потонув у глухому гомоні.

— Ви всі подуріли! — заверещала Ната Лі, вистрибуючи на танк. — Я жити хочу, а не гнити через ваші чвари!

— То приєднаєшся до покидька! — Бен заходив з лівого боку, стискуючи кулаки.

— Сан Фо, Шерд, чого мовчите?! Мене вбиватимуть, а вам байдуже?! — гаркнув Трол, націлюючи рушницю на Фергуса.

— Ти стрілятимеш в людину?! — психокінетик вважав себе неперевершеним знавцем психології, тому вбачав у діях командора порожню браваду.

— Перевіримо?! — їдко поцікавився Вегер.

— Звичайно, — Фергус не зупинився на пів дороги, вперто насувався на озброєного розвідника.

Пискнув генератор.

— Я попереджав, — командор приклав палець до ідентифікатора.

— Вистрілиш? Ну-ну, — зловтішно сміявся Фергус, почуваючись переможцем. Досвід синтета надихав на подвиг. Психокінетик мріяв особисто принизити Трола. Нарешті це сталося. Бідний Фергус програв, бо наступної миті його груди пропалив промінь. Чоловік поточився, змахнув рукою, шукаючи опору, а здивовані очі вп’ялися в Трола. Той відіпхнув тіло, похмуро глянув на заціпенілих людей, сказав: