Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

52 Скинута маска

Зневірені люди шоковані діями млинців: ті страховиська зненацька припинили руйнування корабля й полізли вгору, звідки прийшли.

— Ти це бачив? — Трол готувався до найгіршого розвитку подій, а тут наче з неба впав дарунок долі. Щастить Вегеру. Хто ж налякав нападників, чи відізвав?

— Байдуже, — вишкірився командор. — Мене злякалися. Шлях вільний. Техніки полагодять танк, а ми вирвемося з пастки! — в черговий раз підбадьорював Трол хіміка, перелазячи в сусіднє приміщення, де був колодязь.

Знизу гукали: техніки підганяли, бо все готове до спуску на ґрунт.

Товста мотузка, перекинута через електроблок з автономним живленням, опустила Сан Фо й розвідника на палубу роз’єднувального кільця. В бічній обшивці вирізаний дебелий отвір. Трол Вегер просунув голову, аби на власні очі оцінити ситуацію.

— Що там? — схвильований Сан Фо тупцював позаду командора.

— Кілька гібридів повзуть до лісу. Кілька лізуть по корпусу. Решта поводиться спокійно. Дивина, — розвідник і без шостого чуття вгадав зміну в поведінці ворогів. Нащо сушити мізки над загадкою? Гібриди пішли геть, то й добре. Простіше буде дістатися «Плутона».

Техніки підігнали підіймач, допомогли перелізти в нього Сан Фо. Командор самостійно стрибнув у кабіну й з висоти спостерігав за мурашиною біганиною людей. Треба змусити народ почекати біля корабля. Кисневі маски є, фільтри також. Трол пообіцяє поміч. Людці повірять. Вони завжди вірять в краще, навіть коли смерть стукає в двері та ненав’язливо пропонує покинути цей світ заради ліпшого. Людці вірять в особливі здібності лідера, сподіваються на диво. Трол Вегер, подібно до вправного шарлатана ілюзіоніста, підсуне переляканому наївному стаду казочку про порятунок.

Хіггі та Аррі закінчували монтаж передньої лапи.

— Ще дві? — уточнив командор, зберігаючи спокійний тон.

— Так, — Хіггі відключав тестувальний прилад. — Багато мороки з комунікаціями. Розумію, довго возимося.

Трол Вегер з-під лоба обдивився обрій. Жодного руху. Млинці зникли, а псевдоброни стовбичили віддалік гребінчастими броненосцями. Наглядачі, котрі будь-якої миті можуть атакувати людей. Раптове перемир’я тримало народ у напрузі. Скупчившись навколо танка, люди підозріло озиралися на застиглих гібридів, а сміливці розбрелися околицями, уявивши себе досвідченими слідопитами. Заодно вони взяли на себе роль дозорців-добровольців.

Розмови точилися навколо бази, корабля, кисню, води й виживання.

— Друзі! — Трол заздалегідь почав просувати свій єзуїтський план, поки люди не запанікували. — Посудіть самі, на місці бази суцільна руїна! Питання в тому, чи не доведеться везти вас назад! На кораблі є вода, їжа, кисень! Ми швидко відновимо герметизацію нижніх палуб! Тут у нас гарантія виживання! Я питаю, чому ви всі прагнете повернутися на базу?! Який сенс?!

— Ти про що?! Поясни! — приземкувата фігура психокінетика Фергуса відділилася від натовпу. Випнута щелепа сіпалася, колючі очі свердлували командора.

— Основна мета нападу тих милих створінь — реактори, — Вегер скосив очі на сапфірові панцирі гібридів. — Я не пророк, та справа ввижається доволі сумною в сенсі повного руйнування бази. Я песиміст щодо вцілілих там. Дивіться правді в очі. Псевдоброни завадили нам злетіти, проте не чіпають нас через те, що отримали своє.

— Що ж нам робити?! — в розпачі вигукнула Ната Лі. Дівчина тремтіла від пережитих жахіть, але ще більше лякали майбутні поневіряння й повільна задушлива смерть.

— Мене слухати! — твердо сказав Трол.

— У нього є шикарний план! — радісно підтримав Сан Фо.

— Щира правда. Спочатку потрібно здійснити розвідку, глянути, що коїться на базі, а тим часом техніки зберуть кисневу станцію.

— Діло, — хитнув головою хімік.

— Будемо сподіватися, що гібриди, отримавши бажане, заберуться з бази геть, а в нас буде доступ до квадрокоптерів. Ми їх відремонтуємо та укомплектуємо акумуляторами. Вороги забрали не все. В кораблі достатньо батарей. Енергія в нас буде.

— Тварюки прийдуть по них! — заістерила Ната Лі. — Я хочу на базу! — дурне дівчисько втратило рештки здорового глузду.

— Гадаю, пізніше! У нас тільки один загиблий — Барк!

— І божевільний пілот! — верещав Фергус, мертвою хваткою чіпляючись в Трола Вегера.

— Командор знає вихід! — пританцьовував Сан Фо.

— Та помовч, — психокінетик і решта не поділяли оптимізму хіміка. Фергус тримав опального розвідника під прицілом підозрілого погляду, боячись бути ошуканим та залишитися ні з чим біля понівеченого корабля.

— Спочатку потрібно мати кілька справних дронів, аби мій план спрацював, тому обмежимося першою стадією, — командор ухилився від прямої відповіді. Зате Сан Фо поліз поперед батька в пекло:

— Ви забули про опорний пункт на іншій стороні планети! Лише одна ночівля, і ми на зорельоті!

Тролу хотілося відрізати язика говіркому хіміку.

— Дійсно, — озвався Аррі, зрізаючи понівечену частину середньої лапи.

— Я там був, — підтвердив геолог. — Там є повністю обладнаний житловий модуль, а також дослідницький корабель.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍