Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

— А тепер, стадо бовдурів, слухайте мене, інакше ляжете поруч з Фергусом!

Бен кинувся на командора всією масою, щоб завалити негідника й відібрати рушницю. Трол уміло ухилився, батарейною частиною вдарив нападника в щелепу. Потім, коли Бен зігнувся від болю й опустився на коліна, приклав випромінювач до лоба помічника та голосно сказав:

— Караю на смерть за бунт! Кожного таке чекає!

Голова Бена вибухнула кривавою юшкою. Ната Лі билася в істериці біля башти, Хіггі та Аррі пострибали на пісок, а люди, замість того, щоб гуртом накинутися на вбивцю, порозбігалися хто куди.

— Отак завжди, — задоволено хихикнув Трол Вегер. — На словах всі розумні й сміливі, а побачать смерть, забиваються в нірки й сидять тихенько. Мало хто хоче стати героєм… Сан Фо, лікарю, транспортний засіб готовий везти нас до нового життя! Хутчіше залазьте. І приберіть оте дурне дівчисько, бо я її приб’ю!

— Ти скинув свою маску, — бурмотів хімік, в трансі наближаючись до машини, — а я вважав тебе взірцем чеснот.

— Нічого не помінялося! Дорога до влади завжди тяжка. Треба навчитися ходити по «трупах», а декотрим помагати ними стати. Закон природи.

— Якої природи? Хижацької? — хімік, наче в тумані, видряпався на танк, затиснув рота дівчині й потяг до протилежного краю, аби передати в руки Інни Санчес.

— Погано розумієшся на меті великого чоловіка! Я змінив історію, скоро настане завершальний акт трагедії! Щасливими будуть ті, хто вірить в мене та вірний у тяжкі хвилини! Решта безславно помре!

— Не таким уявлялося мені повернення на Землю, — гірко сказав хімік. — Засліпив ти мене, збив з курсу, змусив чорне сприймати за біле, — Сан Фо стрибнув на ґрунт перед Тролом. — Ось таким буде наш шлях. Всіяний трупами, окроплений кров’ю, огорнутий аурою тління. Скажи, кому потрібне таке майбутнє? Тобі. Я не піду за тобою.

Вегер майже хвилину кусав губи, відмовляючись вірити в почуте. І Тінь в найвідповідальнішу мить спасувала. Тільки й уміє малювати розкішні облудливі картини всегалактичної руйнації. Командор вискочив на башту, крикнув Шерду:

— А ти, лікарю, теж проти мене?! — і після мовчання у відповідь додав: — Зраднику, віддай накопичувач, інакше кількість трупів зросте!

Золота монетка злетіла з-за борту блискучим кружечком, впала на броню.

Трол підібрав дорогоцінну річ, зиркнув на підіймач. В кабіну вже мостилися озброєні чоловіки. Нічого, зараз буде їм прощальний салют з гармати Гауса.

— Сан Фо, ти програв. На «Фомальгауті» теж є тямущі хіміки, — Трол розстріляв беззахисного вченого й сховався в башті, здогадавшись нарешті, що підла Тінь спеціально не підкорила бунтарів волі Вегера. Перш ніж будувати величні плани захоплення Землі, слід спалити всі мости й навчитися вбивати будь-кого. Розвідник той іспит щойно успішно склав.

Танк завібрував електромоторами, тягові підсилювачі клацали клапанами, панель механічного керування зі жмутком підв’язаних наспіх кабелів прикріплена під праву руку.

Трол розвернув башту в бік дослідницького корабля, навів гармату на низ підіймача:

— Ба-ба-х! — в захваті крикнув окрилений п’янким темним щастям всевладдя командор, натискаючи на пусковий важіль.

Снаряду не потрібно думати, куди летіти. Він влучає туди, куди спрямовує людська рука.

Ферма підіймача розчахнулася гнутим металом, кабіну кинуло з висоти, ніхто не врятувався.

Від’їхавши на порядну відстань, командор через оглядову щілину шкірився на безпорадну юрбу людей і тихо хрипів:

— Спробуйте вижити без мене, бовдури. Ваша смерть буде повільною та страдницькою.