Анна Авілова - Срібне яблуко, Анна Авілова

Пробігаючи повз одне зі скляних вікон палат, вона різко загальмувала. На лікарняному ліжку лежав Фелікс. Він був дуже худим, виснаженим, постарілим на десяток років. Зовсім біла шкіра, впалі очі. У вені стояв катетер, підключений до крапельниці. До його горла тягнувся цей моторошний апарат штучної вентиляції легень.

  Його руки... На них більше не було золота. Його передпліччя виглядали немов обгорілими. Серед опіків на кистях і кінчиках пальців блищали тонкі золоті цівки. Начебто золото на його руках просто розплавилося і стікало по руках. Її серце стиснулося від болю. Що з ним трапилося? Джейн так мріяла, щоб він повернувся до неї. І ось він так близько, а вона навіть не знає, чи зможе колись побачити його очі. Сльози застилали її обличчя, вона безпорадно торкалася скла, за яким він знаходився. Вона хотіла зупинити цю мить, щоб вона завжди мала змогу вірити, що колись він вийде до неї з палати. Зупинити цю мить, щоб їй не довелося йти до лікаря реанімації та чути все те, що він скаже. Вона нічого не хоче чути. Джейн і так все бачила та знала.

                                                                                  * * *

- І ось, - продовжувала розповідати Анабель, - чарівної краси дівчинка закричала: "У нас буде королівське весілля!"

Але принцеса залишилася мовчки сидіти серед засніженого лісу. І всі навколо розуміли, що король ніколи не повернеться. Він полетів у свою далеку країну, щоб урятувати свій народ…

— Він знайшов свій народ? — спитав маленький Тоні.

— Зачекай, треба дослухати всю історію до кінця. Я розповідаю історію від імені принцеси… Принцеса не знала, чи живий король і, чи зміг він знайти свій народ. Але вирішила робити лише добрі справи й знову почала допомагати людям. Одного разу принцеса, сумуючи за королем, пішла на прогулянку ромашковим полем і побачила свого коханого. Він лежав із заплющеними очима серед білосніжних квітів. Його великі сили покинули його, залишивши на руках замість магічного золота глибокі шрами.

— А чому він лежав серед поля? — спитав хлопчик.

— Ну що ти весь час мене перебиваєш? Ось така історія. Ти взагалі вмієш слухати? Принцеса дуже злякалася. Вона не знала, яке жахіття сталося з королем і чому він не прокидається. Вона просила про допомогу дерева, траву та квіти, що їх оточували. Але природа була глуха до її благань. І тоді на допомогу принцесі прийшла фея. Ім'я її було – Сучасна Медицина.

- Дивненьке ім'я, – сказав хлопчик.

- Згодна. Але принцеса говорила всім, що короля врятувала саме Сучасна Медицина. Так от король був врятований, набрався здоров'я та сил. Звичайних людських сил, звісно. Він розповів, що все ж таки знайшов свій народ. Король літав над світом і розпорошував зі своїх рук золотий пісок. Навколо відразу розквітали квіти та зеленіли поля, люди ставали здоровими та щасливими. Він підвішував до самого неба скляні кулі. А потім малював магічним пензликом на обличчях людей посмішки.

 Аж раптом нізвідки з'явилося чудовисько, таке величезне, що закрило собою все небо. Надія була тільки на те, що король усіх врятує. Але його золотий пісок майже закінчився. Тоді він попросив у природи, у дерев та квітів, щоб вони допомогли йому. І вони допомогли. У цій країні дерева завжди слухали людей.

Отримавши силу від природи, король злетів і покрив небо різнобарвними шибками. Частини блискучого скла, скріпилися разом в єдину картину, яка покрила собою весь світ.  Айронвуд перетворився на палахкатючий абажур, в який вже не потрапити жодному непроханому гостю.

Рятуючи свій світ, король розчавив кулон матері, який тримав у руках. Ця прикраса була непростою, вона перенесла короля до принцеси. Чарівної краси дівчинка мала рацію, королівське весілля таки відбулося. По небу літали ангели та барвисті метелики, а потім король на своїх великих крилах прокотив наречену над землею. А наприкінці урочистостей наречена з нареченим разом з'їли срібне яблуко, яке символізувало їхнє кохання. Тепер вони живуть щасливо, змінивши життя інших людей на краще.

— Дивись, Анабель я теж можу розсипати золотий пісок. Щоправда, тільки з правої руки, — хлопчик показав на маленьку плямку на руці. Родимка справді виглядала немов позолоченою. — Це моя золота родимка дає мені супер сили.

Анабель дзвінко засміялася.

— Я знаю, що ти вмієш розсипати пісок, у моїй кімнаті він просто усюди. Ти весь час забуваєш мити ноги після пісочниці!

— Ти весь час жартуєш, та я справді чарівник. Вчора я бачив, як муха шкутильгає, я провів рукою і вона полетіла.

Анабель зачаровано дивилася на хлопця.

- Звичайно, ти - справжній чарівник, я просто жартувала. Мусі дуже пощастило, що вона зустріла тебе.

                                                                                      * * *

- Я трохи хвилююся, - сказала Джейн. — Вчора ця муха справді полетіла! Я думала вона вже відкинулась, збиралась нести її в смітник, а вона взяла і полетіла!

- Не хвилюйся, - Фелікс ніжно обійняв Джейн за талію, - у нього є лише одна золота родимка. Здається, я розтратив усі сили  свого роду, щоб вони могли передатися дітям. Ніхто не помітить його маленьких чудес.