astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Реайя, більше ніяких ставок не буде. Хіба минулого разу у нас було мало неприємностей через це? – запитала Пона з докором дивлячись на хлопчика.

- Та годі Вам перейматися через це,- промовив Реайя і хитро посміхнувся. – Минулого разу я не все передбачив, але цього разу у мене є готівка. Щоб зробити ставку вам достатньо буде здійснити переказ п’яти тисяч міжгалактичних сатів з свого банківського рахунку на рахунок букмекерської контори. Цю ж суму я відразу ж поверну Вам готівкою. Коли буде виграш, то поділимо його так само, як і минулого разу. І, цього разу мої батьки навіть і не здогадаються, що ми знову грали на тоталізаторі, тому що ніяких змін на моєму банківському рахунку не буде, якщо раптом їм захочеться перевірити його стан. Тепер я не такий дурний, як був раніше, тому намагаюся ним не користуватися і майже усі свої кишенькові гроші та заощадження тримаю у готівці.

- Розумно, - зауважила білявка і хитро вишкірилася.

- Ну то що? Будемо робити ставки? – в очах хлопчика горіли вогники нестримного азарту.

- Ні, Реайя, - заперечно похитала головою Пона.

- Ну чому? Цього разу точно ніхто про це не дізнається.

- Справа не у тому, що про це хтось може дізнатися чи раптом виникнуть неприємності…

- Тоді у чому?! – не на жарт розлютився Реайя, тому що був розчарований тим, що цього разу Пона вирішила не допомагати йому.

- У тому, що якщо ти комусь щось пообіцяв, то своєї обіцянки потрібно дотримуватися. Ти ж говорив батькам, що більше не гратимеш на тоталізаторі і не втікатимеш з дому?

- Так, - відповів тихо Реайя і невдоволено скривився. Потім він пильно глянув білявці у вічі і запитав: - А звідки Вам про це відомо?

- Тьотя Тагі розповіла. Вона тоді була поряд з тобою та твоїми батьками і усе чула.

- Клята зрадниця… - пробурмотів хлопчик.

- Вона – не зрадниця, просто була рада, що ти нарешті помирився з батьками і вирішив стати більш відповідальним.

- Усі жінки однакові! – іще більше розлютився хлопчик. – Завжди люблять підслуховувати, а потім пліткують. Варто їм лише зустрітися, то обов’язково усе потрібно розпатякати…

- Реайя, вона і твої батьки повірили тобі, а ти шукаєш «лазівку» аби не виконувати свою обіцянку. Справжньому чоловіку не личить так поводитися. Ти ж не негідник якийсь…

- Ну гаразд, не буду просити Вас зробити ставку, - промовив хлопчик і важко зітхнув. – Просто я знаю, хто виграє цю гонку.

- Хто? – раптом запитала королева. До того вона з цікавістю лише слухала розмову Пони та хлопчика.

- Курт Метьюз, - відповів Реайя.

- А чому ти так вирішив? – знову запитала королева Тамаріс, з цікавістю дивлячись на дитину.

- Ваша Величність, не слухайте Ви його. Він іще малий і, як усі діти у його віку, має надто розвинену фантазію. Не варто прислухатися до його слів, - промовила Пона, намагаючись відвернути увагу інопланетної королеви від неслухняної і надто допитливої дитини, яка була з простої родини і не вміла на гідному рівні спілкуватися з представниками аристократії.

- Слухати його чи ні – вирішуватиму я сама, але перед цим мені хотілося б почути його пояснення стосовно того, що він вважає майбутнім переможцем саме Курта Метьюза, а не якогось іншого пілота-гонщика.

- Усе – просто, пані королева, - промовив ніяково Реайя, несміливо підходячи до велетенської інопланетянки з незвичною зовнішністю. – Цього разу я покладаюся не на розрахунки, а лише на власну інтуїцію. Я відчуваю, що саме Курт Метьюз прилетить до фінішної смуги першим.

- Ось, бачите, - Пона міцно вхопила хлопчика за руку і вже готова була силоміць вивести його з свого робочого кабінету. – Вам не варто прислухатися до його думки і, тим більше, на основі неї робити ставку.

- Але я точно знаю! – не здавався Реайя, при цьому намагаючись звільнити свою руку.

- Нічого ти не знаєш! І добре, що я не погодилася на твою чергову авантюру. Якщо ти раптом помиляєшся і Курт Метьюз не виграє цю гонку, то ти міг би втратити усі свої гроші. Тож, я краще дозволю твоїй матері відлучитися з роботи на кілька годин, щоб відвідати разом з тобою шкільний ярмарок.

- Але з чим ми туди підемо? – запитав хлопчик, дивлячись на роздратовану білявку, як на божевільну. – У нас немає ні печива, ні тістечок, які ми могли б запропонувати учням, їхнім батькам та гостям-благодійникам на святі.

- Підете просто так, у якості звичайних відвідувачів. Гадаю, що там будуть якісь цікаві розваги і ви добре проведете час.

- Мама на це не погодиться.

- Чому?

- Поки ми дістанемося до школи, то ярмарок і свято вже завершаться. Усе найцікавіше там відбувається саме зараз… Потрібно було йти туди раніше… - пробурмотів Реайя.

- Помпонія, не муч дитину, - промовила королева і весело посміхнулась. – Нехай хлопчик залишається тут. А якщо не хочеш, щоб він заважав тобі працювати, то нехай летить разом зі мною до оглядового майданчика, що знаходиться біля великого панорамного ілюмінатора. І, як я зрозуміла, робити ставки йому не можна, тоді нехай разом зі мною спостерігає за гонкою.

- Ні, - Пона була категорична, як ніколи. - Він може спостерігати за нею, лише знаходячись у безпечному місці і під наглядом дорослих. Якщо ж Ви бажаєте, щоб він склав Вам компанію на небезпечному оглядовому майданчику, то маєте запитати дозволу у його батьків або ж залишатися на території туристичної бази і дивитися трансляцію космічних перегонів по телебаченню разом з ним.

- Мої батьки будуть проти… - тихо промовив Реайя і щаслива посмішка зникла з його обличчя.

- Тоді можеш залишатися тут і дивитися перегони разом з Її Величністю, але при одній умові.

- Якій? – в один голос запитали Реайя та королева Тамаріс.

- Ви обоє не будете заважати мені працювати.

- Звісно, ми будемо сидіти тихо, наче миші, - промовила королева і якось мило та по-дитячому посміхнулась.

- Сподіваюся на те, - промовила Пона і важко зітхнула. Вона вже розуміла, що ці двоє стали тепер її морокою, але щоб вони не наробили лиха, вирішила дозволити їм дивитися космічні перегони на екрані у своєму робочому кабінеті та при цьому на тишу та спокій не варто було розраховувати.