Аніта Мілаєва - Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва

-Дивлюся, ти любитель проводити обряди, - він вказав на шрами від ножа на її руках.

-Я повинна була дізнатися, хто мене таврував, - знизала плечима Христина.

-І що потім? Коли ти дізналася, кому призначена, ти вирішила розділити ліжко, щоб його врятувати?

-Ні, звичайно, - Христина обняла себе за плечі. - Я хотіла втратити цноту, щоб порвати зв'язок з драконом і вашим світом назавжди. А він мене обдурив. Я не знала, що ящеру вдалося перенестися на Землю.

Сінсах різко встав. Христина від несподіванки відскочила в бік.

-А ти жорстока, навіть Актура переплюнула. Брат з егоїстичних мотивів не хотів віддавати свою дружину. А ти готова була вбити. Знала, що від тебе залежить його життя, і пішла на такий крок, - у його словах Христина чула презирство.

Вона не замислювалася про смерть дракона. Дівчина не хотіла повторити долю своєї матері. Позбутися невинності було вірним рішенням. Якби ящір її не обдурив, все б вийшло. Христина зараз би була вдома, продовжувала б святкувати свій день народження з подругою, а не стояла б тут, вислуховуючи Сінсаха. 

-Я не просила мене таврувати, - гордо піднявши голову, промовила дівчина, - він покликав мене у ваш світ, поставив свою мітку. Нехай би знайшов собі іншу дружину. Навіщо мені псувати життя.

- Ви самі в усьому винні. Ти і батько. Актур не зміг навіть врятувати тебе від твоєї хвороби. Я так розумію, її не існує в тому світі, звідки ти, значить, і лікування немає. Замість того, щоб самому добути камінь Дейрака, брат обманом надіслав дівчину. І закликав у цей світ тебе не твій дракон, а я! Актур надів на дівчину браслет клятви, і прив'язав до нього тебе. Так ти і опинилася тут.

Христина недовірливо дивилася на повелителя. У неї найкращий батько на світі. Якщо не відправився сам, значить, на це була вагома причина. Сінсах погано знає свого брата.

На столі з'явилася чаша, а в ній конверт, з червоним відбитком. Повелитель відкрив послання і насупився. Христина зрозуміла, що йому не сподобалося прочитане.