Данило Туптало - Житія Святих - Листопад, Данило Туптало

з місця на місце і з дому в дім, наче убогий, випрошував окрушину хліба, і, де міг, там навчав святої віри й навертав душі людські до Бога. І так ходячи, прийшов до Клитофонового дому і, стоячи біля воріт, почав просити хліба. Жінка ж Клитофонова Левкипія, бачачи чоловіка, в рубище одягненого, який хліба просив, послала одну із рабинь, щоб зачинила перед ним двері: була-бо тоді гнівлива, бо бив її в той день чоловік її через неплідність. Інок же потерпів трохи, як це є у звичаї в убогих, стоячи біля воріт і просячи. Помалу, зворушившись, Левкипія повеліла пустити того старця у двір, ввела у дім свій та й дала йому щось на потребу. Старець же, милостиню прийнявши, побачив, що Левкипія зітхнула скрушно від серця, і рече до неї:

"Яка в тебе печаль, пані моя, що так зітхаєш од усього серця?" Вона ж бо мовить до нього: "Бездітна я, старче, і непліддям уражена, через те лютиться і нагінки чинить мені чоловік мій. Багато роздала золота лікарям та волхвам, щоб допомогли мені та й звільнили від непліддя мого, і нема мені жодної від них помочі, але ще й у більшу печаль упадаю". Старець же запитав її: "Якому Богові служиш?" Вона ж відповіла йому: "Служу великій богині Артеміді". Старець же мовить: "Через це й неплідна ти, що не уповаєш на Бога, який може дати плода череву твоєму". Вона ж запитала його: "На якого Бога уповати маю, аби мені дав ту благодать, щоб могла називатися матір'ю дитині?" Старець же відповів: "Уповай на істинного Бога Ісуса Христа і вір у Нього і в безначального Його Отця і в Святого єдиносущного та Животворящого Духа". Вона ж мовить: "Чи про того Бога кажеш мені, якому служать галілеяни?" Він же говорить: "Про Того віщу тобі. Він-бо створив небо, заснував землю, створив людину і всіляке дихання". Левкипія  ж рече: "Боюся, чоловіче, Секунда-князя: як колись дізнається, то уб'є мене, як багатьох інших, бо всіх, хто вірить тому Богові, про якого ти повідаєш, немилостиво вбиває". Старець же каже: "Коли князя боїшся, то таємно можеш, віруючи, служити святій Тройці, та ж бо і я боюся погрози мучителевої, таємно служу Богові моєму і сподіваюся спасенним бути Його благодаттю; я ж бо, як мене бачиш, християнин є, і чорноризець, і пресвітер. Змінив же вигляд свій, щоб не пізнали мене, всі-бо мене бачать як одного із мирських убогих, ділом же інок та раб Христовий. Так і ти можеш таємно Христові служити і не позбудешся спасіння свого". Вона ж рече: "Коли я прийму віру цю, отче, а чоловік мій у невір'ї пробуде, чи не стане віра моя даремна і безнадійна через невірного мужа мого?" Відповів старець: "Прийми тільки знамення Христове, яким є святе хрещення, і віруй в істинного Бога без сумніву, а коли у вірі добре пробудеш, то й сама спасешся й чоловіка свого спасеш, каже-бо Писання: "Чоловік невіруючий освячується дружиною віруючою".

Коли такими словами утвердив жінку святий старець, каже до нього вона: "Отче, чи можеш дати мені святе хрещення?" Він же рече: "Чи є лишень вода, зараз-бо й час є". Вона ж наказала дівчатам своїм не оповідати нікому, повеліла налити кадь води, і так блаженно той старець Онуфрій хрестив Левкипію в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, і навчив таїн християнських та всіх заповідей. Коли ж хотів відійти, просила його новоохрещена, щоб не забував її, але чесно нехай навідує та навчає її благочестя та молитви.

Коли відійшов од неї старець, почала жінка ніби хворіти, щоб не торкнувся її чоловік до восьми днів, і таким помислом зберегла чистою благодать Святого Духа, яку прийняла при хрещенні. Коли ж сповнилося вісім днів, побачила у видінні Господа Ісуса Христа, пригвождженого на хресті, і здалося їй, що припала до ніг Його та й почула від пречистих уст Його певні втішні слова, що обіцяли звільнити її від непліддя і подати такого сина, що буде страстей Його наслідувачем та Царства Його спільником. Після того видіння Левкипія наповнилася великої духовної втіхи та щирої до Бога любові, і відтоді не відійшла від неї пам'ять страждання Господнього, але завше розумом своїм на розіп'ятого Христа дивилася, і ніби стояв Він перед нею — бачила, як їй уявлялося.

Відтак невдовзі зачалось у череві, про що довідавшись, чоловік її порадів вельми і мовив до неї: "Тепер знаю, що добре вгодила богам, тож дали плода утробі твоїй, ходімо й принесемо їм жертву". Вона ж, зітхнувши, каже до чоловіка свого: "Не ті боги, до яких кличеш мене, дали мені цей дар, але інший Бог, котрий мені уві сні перед зачаттям явився, Його бачила, що мав Він долоні до дерева прибиті, Той мені дав дар оцей. І коли бажаєш, господине мій, то Йому понесемо жертву хвалення". Він же мовить до неї: "Той Бог, якого бачила ти, є Богом галілейським, про Нього чув од багатьох, що на дереві розіп'ятий був і дивні чудеса творить". Сказала до нього жінка:

"Чому ж не віруємо Йому, коли є Він міцний, і сильний, і милосердний до нас, адже втолив бажання серця нашого і звільнив мене від непліддя?" Відповів чоловік: "Чи ж не чула про княжий гнів, що нещадно мучить він та вбиває віруючих у Розіп'ятого?" Жінка ж каже: "А ми таємно будемо вірити в Нього й служити Йому, коли не можна буде явно, і так добре управимо своє життя". Він же рече до неї: "Немає такого, щоб навчив нас віри тої і наставив нас, яким чином маємо служити доброму тому Богові, якого ти уві сні бачила і від Якого прийняла дар зачаття". Вона ж бо побачила чоловіка свого за схильного до благочестя, оповіла йому про все, що трапилося з нею, і що християнка вона є і навчена тайн віри від одного інока. Чоловік же, почувши, радий був і запраг хрещення. Коли ж блаженний Онуфрій прийшов до дому їхнього, відвідуючи новоохрещену, вона показала його чоловікові своєму. І хрещений був Клитофон від того старця, і жили новопросвічені у всілякому благочесті та в чесноті, таємно служачи своєму Господеві.

Коли ж прийшов час жінці народити, народився хлопчик, і, закликавши вищезгаданого старця, духовного свого отця та учителя, хрестили дитя, нарікши його ім'ям Галактіон. Пророкував про нього святий старець, кажучи: "Це дитя зненавидить земне життя, небесне ж полюбить". Як підросло ж дитя, віддали