Роза Фаєр - Няня для олігарха, Роза Фаєр

Ми під'їжджаємо до клубу, доволі швидко. З першого погляду видно, що це дуже популярне місце,бо людей і автомобілів тут незліченна кількість. Оцінюю перехожих поки водій все ніяк не може знайти місце для паркування. Беру свої недавні слова,про елітних повій назад. Дивлячись на те,як тут одягнена молодь,ми ще виглядаємо прямо закутаними. Нарешті, автомобіль зупиняється і я дістаю з сумки декілька купюр, щоб з ним повністю розрахуватися. Тільки но, дверцята відчиняються,як до нас долітають звуки музики. Від цього одразу хочеться танцювати або ж це хоче драйву,та бутилочка вина,яку ми роздушили з Настею по дорозі. Доводиться довго проштовхуватися до самого входу,бо сьогодні субота і всіх тягне потанцювати. Раптом в голову, мені приходить одне запитання до подруги.

-Настю,а твій Владислав знає,де ми є. Чи мені йому брехати доведеться,що ми весь вечір дивилися мелодраму?

Подруга від моїх слів різко змінюється в обличчі. Відчуття таке,наче я спалила її на гарячому. А може вони розійшлися чи щось інше. Я ж за цілий час,що ми провели разом,так нічого про нього і не запитала. Можливо не тільки в мене купа всяких неприємностей сталося,а я тільки про себе і говорю. Коли ми двоє загинаємося без кохання.

-Влад вже тут... чекає на нас,-неквапливо відповідає мені подруга,своїми словами розбиваючи все те, що я собі нафантазувала вище. Одним словом,яка може бути логіка у п'яної людини,тим більше у жінки. 

Я заспокоїла себе цим. Проте,ми просувалися всередину дуже повільно і в мою голову закрилася ще одна геніальна думка. А, якщо бути точніше, прозріння.

-Настю,а ти не боїшся,що він в такому місці сам. Може хтось його і зацікавити,-виходжу її на чисту воду.

-Так,це ж..він не сам,-мнеться вона,що з моєю подругою буває дуже рідко. І найбільше у ті миті, коли я розгадую її хитрі плани з приводу звідництва. По її обличчю бачу, що це так. А вона скоріше всього,бачить по моєму,що я вже про все здогадалася. Воно так і є.

-Я нікуди не піду,-зупиняюся на місці,ще одного зануду,з яким вона хоче мене познайомити, просто не переживу. Ні,я не проти сьогодні з кимось познайомитися. Проте, згадуючи всі попередні кандидатури,які мені представляла "випадково" Настя,то точно не з ним. 

-Але ж ми вже тут. І він нічого сам про тебе не знає. Просто,покликав нас з Владюсиком сюди,а я подумала, що добре було б нам ще одну дівчину до компанії. А краще тебе мені ніде не знайти,-щебече подруга з очима,як у кота із Шрека. І я розумію, що точно бреше. Можливо і не все з вищесказаного не правда, але її чисті і непорочні помисли точно.  

Але, незважаючи на це,я здаюся. Не хочу, щоб пропадав такий хороший день і макіяж. Тому, плетуся далі. Нарешті,ми проходимо,але всередині, також,ніде яблуку впасти. Проте, подруга тягне мене кудись вбік,а далі сходами вверх. Впевнена, що вона вже була тут і не раз,бо дуже добре орієнтується. Ще здалеку бачу Влада, він мене, також,і привітно усміхається, рукою підриваючи. Напроти нього, спиною до нас,сидить,як я зрозуміла,очередна жертва Насті. Їй потрібно було свахою працювати,а вона подалася в стоматологи. Поки ми йдемо в протилежний кінець зали я непомітно розглядаю чоловіка,що має бути типу моєю парою. Правда, тільки спину,але там є на що подивитися. Зразу скажу, що він не гном і добре займається в залі,бо з таким широкими плечима не можна народитися. 

Ой, здається він зрозумів, що на нього дивляться,бо повертає голову в нашу сторону. І тут, серце робить кульбіт,кувирок і в мене стається мікроінфаркт. Бо переді мною не хто інший, як Сергій. Мій фактичний бос і людина,яку я не дуже й то переварюю. То ж треба було так вляпатися. Чому декілька хвилин тому,я не пішла додому.А тепер вже пізно тікати, доведеться якось пережити цей вечір. Одне я знаю точно,Насті це так з рук не зійде.

Коротко,то останні п'ять метрів до столику я йшла на не гнучких ногах. Враз, настрій почав падати і я всю цю затію з клубом рахувала просто безглуздою. Все про, що я зараз думала,як не зашпортатися і втриматися на ногах,бо з моїм везінням таке може статися і періодично стається. Фух, нарешті ми доходимо. Хоча може й не потрібно цьому дуже радіти. Чоловіки встають, щоб з нами привітатися. Я швидко обіймаю Влада,бо не розумію,як себе вести з Сергієм. Але цей мій маневр, звичайно,не міг тривати вічно. Тому,я віддаю свою жертву в полон його дружини і повертаюся обличчям до свого еммм. Боса, майбутнього боса. Або може вже і ні. Мені здається чи він якось дивно дивиться на мене, прямо таки пропалює наскрізь. Це зовсім мене не радує і я як доросла жінка,беру все в свої руки.

-Доброго вечора, Сергію. Яка несподіванка вас тут зустріти. Як то кажуть, світ тісний,-мило усміхаюся, щоб надати атмосфері невимушеності.

Краєм ока бачу, що в подруги купа запитань, написаних прямо на лобі. Це видно по утворених на ньому складочках. Проте,враз вони зникають, значить вона склала цей не хитрий пазл до купи.

-Доброго вечора, Надіє. Признатися чесно, приємно здивований, що бачу вас тут,-отак ми обмінялися офіційними привітаннями і всі четверо нарешті сіли. Секунди так три,тривала тиша. Суто між нами,бо в клубі лунала музика,але тут це було не настільки голосно,як внизу.

-Що будуть пити дами,-запитує Влад і я радію, що залишилася не одна в пащі лева. Напевно,вже і речі збирати не потрібно. Згадуючи його погляд на собі,я прямо таки впевнена, що він пожалів,що взагалі запропонував мені цю роботу. А так як офіційно ми нічого не підписували,то все можна запросто відмінити. Цікаво, що там з моєю роботою в лікарні. Вона ще за мною чи вже ні. На диво,я не отримувала цілий день дзвінків.

Відчуваю, що хтось торкається плеча і різко повертаю голову до подразника. На моєму обличчі німе запитання.

-Ви будете пити теж,що і ваша подруга,-я зависаю.

-Звичайно, буде. Котику невже ти не знаєш,за скільки років. А тепер хлопчики,ми відійдемо помити руки і припудрити носики,-втручається Настя в наший німий бій чим кидає мені рятівний круг.

Ми швидко проносимося до вбиральні. По дорозі я вже обдумувала купу варіантів розвитку подій в своєму подальшому житті. Нарешті ми опинилися за зачиненими дверима. Звичайно, ніхто не збирається тут мити руки,хоча варто. Я приймаюся це робити, подруга коситься на мої дії і теж приступає до цього.