Олександр Сергійович Подерв'янський - Африка, сни

Хто ще пиздiти буде? Запитую.

Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлік Морозов геройськи волохатить собi чуба.

Павлік Морозов:

Вiн ворог був, менi його не шкода.

Вiн нас наябував, казав – нема чортiв.

Туди йому й дорога, пiдарасу.

Савва Морозов (до Щукiна):

Це мiй синок, епiческій герой,

Вiн рятувати нас прийшов сюда,

Своїх штурмовикiв привiв загони.

Спортивнi хлопцi, тi, шо знають джіу-джітсу

Прийоми смертоноснi, кирпичину

Усякий з них мармизою лама.

Микола Островський:

Учив я трохи вас, старих шакалiв

Як Родiну любити, та, мабуть,

Перестарався трохи. Вiдтепер

Ви знати будете, як храма викликати на леваду,

Плювати в дароносицю, пости

Не соблюдать бездумно.

Ідiть, гандони, й бiльше не грiшить,

Скажiть спасiбо Альонушцi, що вже наїлась трохи.

І цю блядюгу з гроба приберiть,

Вона кришталь гiрський менi зiпсує

Своєй мочею хворою. Вiд неї

На домовинi в стилi рококо

Пiдуть такi паскуднi жовтi плями,

А домовину чисту я люблю.

Павлік Морозов:

То ти пророк святий?

Микола Островський:

Так, я – пророк, пєдант-акуратiст,

Молюся богу я i пизджу фарiсєїв.

Павлік Морозов:

Але ж його нема. Так в школi я учив,

Що все зробив не бог, а обiзяна.

Микола Островський:

Сказала це тобi та срака п’яна,

Шо їсть її Альонушка тепер.

Павлік Морозов(кричить до пiонерiв):

Хлопцi! Наябували нас, бог є!

Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Савва Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Засцяна блядь вилазить з кришталевої домовини i з цiкавiстю спостерігає величне видовище масового покаяння.

Микола Островський:

Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,

Не бздiть нiкого, за нами Аполлон!

Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,

Що хтива обiзяна сидить на променистiй колiсницi

І чуха сраку арфою спiвця,

Ви зараз же такому мавпофiлу ногою

Бийте в яйця. У цей спосiб загiтував багато неофiтiв.

Сказати вам по правдi, не люблю я

Тих блядських теревенiв, бо не вiрю

У силу слова я, а вiрю

У силу пiздюлєй.

З цими словами пророк пиздить неофiтiв ногою по зубах i по печiнцi.

Павлік Морозов:

Учителю, ми за тобой пiдемо,

Не будем пиздити всiх тих, кого ранiше

ми пиздили, а тiки тих,

Кого ти скажеш.

Микола Островський:

Ідiть по свiту, дiти Аполлона,

І агiтуйте бидло безпринципне

Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь,

Коли, священной люттю надiхненнi,

Ви зробите калiкою когось.

Вас будуть тiки бiльше поважати,

Пiдносити дари i пригощати

Портвєйном ароматним. Ви об стiну

Побийте тi пляшки, дари до хати

Господаря знесiть, а потiм сiрниками

Ви пiдпалiть його обiйстя. Їх сусіди

Тодi полюблять вас і скажуть: «Це святi!

Ідiть сюда, ми чуда хочемо». Халяви

Чобiт своїх вiд бруду обтрусiть

І йдiть до них вечеряти.

Павлік Морозов:

А чудо?

Микола Островський:

Чудо в тому полягає,

Що пиздити не будете ви їх.

Савва Морозов:

О, мудрий наш пророк! Старцям потворним

Дозволь пiти в свої дома убогi,

Щоб ми могли молитись Аполлону,

Альонушцi, зеленим бiсам, вiдьмам.

А сiрники тримати на полицi

Ми будемо, чекаючи святих,

Нехай прийдуть i спалять к єбєням

Майно улюблене, а нам, старцям нужденним,

Повибивають зуби, нам же краще.

Бо легше тим прийти до Аполлона,

В кого нема зубiв, вiдбитi нирки,

Замiсть очей стирчать кривавi дiрки,

І рiдка волосня нагадує про жизнь

Розпусную з блядями i гiмназiстками!

Павлік Морозов:

Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба

Скорiш до дому бiгти, бо в лабази

Ви мрiєте залiзти. У пилюцi,

В танцюючому свiтлi каганця,

Ви з головою зануритесь у грошi

І, як свиня, в них будете качатись,

І криками дурними кажанiв

Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами

Уже давно цю пиздувату жаднiсть.

Невидимий, за вами я ходив

З лiхтариком в кишенi

Моїх штанiв широких. Я сокиру

З собой носив, щоб нею запиздячить

Пацюкiв, що по коморах нишпорять. Як раптом

Спинились ви, i вогник освiтив

Потворну вашу пику, хижi зуби

І слину, що котилася iз рота

На землю вогку. Я вас упiзнав,

І так менi зробилися противнi

Інстинкти вашi дикi, що ледь-ледь

Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,

Раптово перший пiвень прокричав.

Ви матюкнулись лайкою брудною

І дверi зачинили, мабуть, мамку

Пiшли їбать безчувствєнно. Грошима

Ви шарудiли, бавилися хуєм

Через кишеню. Схаменiться, батьку,

Вiддайте грошi капоснi на храма!

Павлiк Морозов величним жестом показує на пацавату ізбушку на курячих ніжках.

Савва Морозов:

Ага, гандони, грошей захотiлось?!

Гамна вам на лопатi, жебракам!

Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.

Микола Островський:

Я сумно дивлюся на наше поколiння

Жлобiв невихованих. Грошi їм дорожчі

За храм святий. Мамонi,