Верона Дарк - Після зради, Верона Дарк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ніка сиділа у своїй новій кімнаті, вдивляючись у телефон. Вона довго не наважувалась. Але знала — настав час.
Вона набрала номер мами. Почула знайомий голос, теплий і схвильований:
— Донечко?.. Це ти? Де ти? Ми так переживали!
— Мамо, я... у Києві. Усе добре. Просто... я зараз працюю. І поживу тут деякий час.
— У Києві? А як же Стас? — у голосі мами з’явилось занепокоєння.
Ніка на мить замовкла. Потім повільно, але твердо відповіла:
— Ми розійшлися. Назавжди.
— Що?! Доню, що сталося? Ви ж… ви ж були разом стільки років…
— Не питай, мамо. Будь ласка. Просто повір — це правильне рішення. Я не можу більше жити з ним.
Зі слухавки було чутно тишу. А потім — зітхання.
— Стас приходив. Питав, де ти. Казав, що хвилюється… Але ти не сказала йому?
— Ні. І не кажи, будь ласка. Він телефонував мені, але я його заблокувала. Мамо, я прошу… я хочу, щоб він забув про мене. Я починаю все з чистого аркуша.
— Добре, доню, — м’яко відповіла мама. — Якщо так треба, ми з татом підтримаємо тебе. Ти — наша дівчинка, і ми завжди будемо поруч.
— Дякую, мамо, — прошепотіла Ніка, відчуваючи, як з очей котяться сльози.
Вона відключила телефон і довго сиділа мовчки. Біль не зникав. Він повільно гнив десь усередині, нагадуючи про все, що було. Але тепер він не керував нею.
Нарешті вона зробила перший крок. Справжній.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Після зради, Верона Дарк», після закриття браузера.
