Віталій - Чому ми вороги?, Віталій

Розділ 16

Після жахливої пастки на лісовій дорозі Аліна та Максим розуміли, що їхнє розслідування перетнуло невидиму межу. Тепер вони мали справу не просто з перешкодами та погрозами, а з реальною небезпекою для їхнього життя. Вони вирішили на деякий час сховатися та ретельно обміркувати свої подальші дії.

Аліна переїхала до квартири Максима, вважаючи, що разом їм буде безпечніше. Вони мінімізували контакти із зовнішнім світом, спілкувалися лише через зашифровані канали та намагалися не привертати зайвої уваги. Проте, відчуття постійної загрози не покидало їх.

Однієї пізньої ночі, коли місто вже спало, вони прокинулися від різкого запаху диму. Крізь вікна вони побачили жахливу картину – їхня машина, припаркована у дворі, палала яскравим полум'ям. Вогонь швидко поширювався, загрожуючи перекинутися на сусідні автомобілі та будівлю.

Серце Аліни закалатало від жаху. Це був не просто випадковий підпал. Це було пряме попередження, демонстрація того, на що готові їхні невідомі вороги.

Максим швидко викликав пожежну службу та поліцію. Поки вони чекали на прибуття допомоги, вони з тривогою спостерігали за тим, як вогонь пожирає їхню машину, символ їхньої спільної боротьби за правду.

Після того, як пожежу було ліквідовано, а поліція провела первинний огляд місця події, стало очевидно, що це був навмисний підпал. На уламках автомобіля були знайдені сліди легкозаймистої рідини.

Слідчий, який вів справу, поставився до їхньої розповіді про таємне розслідування та погрози скептично, списавши все на випадкове хуліганство. Проте, Аліна та Максим знали правду. Це був замах, спрямований на те, щоб їх зупинити, можливо, навіть позбавити життя.

Ця подія стала для них холодним душем, підтвердивши усю серйозність їхнього становища. Вони зрозуміли, що гра зайшла занадто далеко, і їм протистоять не просто ті, хто хоче зберегти таємниці минулого, а небезпечні люди, готові на злочин.

Незважаючи на пережитий жах, їхня рішучість розкрити правду не згасла. Навпаки, відчуття смертельної небезпеки лише підсилило їхнє прагнення дізнатися, хто стоїть за цими погрозами та замахом. Вони розуміли, що тепер вони не лише шукають істину про минуле, але й борються за власне виживання.

Вони вирішили діяти ще таємніше та обережніше. Квартира Максима більше не здавалася їм безпечним місцем. Вони знайшли тимчасовий притулок у знайомого, який жив на околиці міста та не був пов'язаний з їхніми родинами.

Максим знову звернувся до свого знайомого хакера, попросивши його допомогти знайти будь-яку інформацію про тих, хто міг стояти за шантажем та підпалом. Хакер погодився допомогти, але попередив, що це може бути небезпечно.

Аліна, відчуваючи зростаючу небезпеку, вирішила діяти більш рішуче у розшифровці листа своєї прабабусі. Вона знову заглибилася у вивчення криптографії та історії таємних товариств, намагаючись знайти нові ключі до зламування складного шифру.

Одного вечора, коли вони сиділи у своєму новому тимчасовому притулку, намагаючись зібрати докупи розрізнені фрагменти їхнього розслідування, Аліна раптом вигукнула. Її погляд зупинився на одному з розшифрованих уривків листа, який раніше здавався їй незрозумілим. Тепер, у контексті останніх подій, він набув нового значення.

У листі йшлося про "вогонь помсти", який "поглине винних", та про "сховану правду", яка "звільнить від прокляття". Ці слова прозвучали як моторошне пророцтво, що збувається на їхніх очах.

Аліна та Максим перезирнулися. Вони розуміли, що їхнє розслідування розбудило давню ненависть та прагнення помсти. Хтось дуже не хотів, щоб правда про минуле вийшла назовні, і був готовий на крайні заходи, щоб їх зупинити. Замах на їхнє життя став незаперечним підтвердженням небезпеки їхнього шляху. Тепер вони мусили бути сильнішими та хитрішими за своїх ворогів, щоб не стати жертвами цього давнього конфлікту. Їхнє заборонене почуття та спільне прагнення до істини стали їхньою єдиною надією у цій смертельній грі з минулим.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍