Вівєн Хансен - Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен

– Ти зробив достатньо, Аміре, тобі не потрібно просити вибачення, – зітхнувши, я зупинилася та повернулася до хлопця, який дивився на мене з жалем, але в тому погляді було щось ще. – Кажи.  

– Можливо, ти знаєш когось, хто має змогу зробити це краще за мене?  

Я замислилася. Дійсно, був такий, чомусь я одразу про нього подумала, але дала собі час переглянути ще варіанти. Амір сів у своє крісло та знову подивився на монітор, на якому вже була зображена Майя. І як часто він переглядає цей запис?  

Я знову окинула поглядом кімнату, і мою увагу привернув блокнот на поличці позаду. Амір все ще був зосереджений на записі, навіть коли на ньому нічого не відбувалося, тому я обережно взяла цю невеличку книжечку, погортала, а коли зрозуміла, що це щоденник, поклала собі в сумку. Ну все, дух крадійки повністю оселився в мені.  

– Є дехто, – почала я, знову опинившись у полі зору хлопця. – Це був хлопець Емми. Знаєш його? – у відповідь мені лише похитали головою, після чого я підійшла ще ближче та опустила руку на чуже плече. – Аміре… Тобі потрібно відпустити її. Я дуже вдячна, що ти не залишився байдужим після того, як розкрилася наша сутність, але вона мертва…  

– Ти певна, що цей хлопець може допомогти?  

Світлі очі відірвалися від монітора та зупинилися на мені, і те, як не одразу цікавість замінила попередній біль, вкололо в саме серце. Як і те, що він, схоже, не збирається слухати мої поради щодо продовження життя без Майї. Наскільки ж важко жити п’ять років у стадії заперечення і триматися за спогади?

– Так. Якщо його становище не змінилося, у нього все ще є багатенько грошей, тож із цим допомогти він буде в змозі. Якщо, звісно, вже не зробив те саме.

Амір кивнув, а потім вже зібрався встати, втім я натиснула йому на плече та змусила залишитися на місці. Судячи з того, як він витріщив очі, я зрозуміла, що переборщила з силою.

– Але я не знаю, де він живе. Ти ж хакер, пробий по якійсь там своїй базі чоловіка на ім’я Ніл Ренегат.